Охороняв дитсадок – отримуй вирок. Звідки взялося так багато колаборатів
Фото: Зображення 2541163 із сайту Pixabay
Після деокупації до наших міст та сіл приходить Кримінальний кодекс. На початку квітня в Офісі генерального прокурора нарахували 5 тисяч кримінальних проваджень, відкритих за фактами колабораціонізму. Зрадники мають бути покарані – питань немає. Але чи всі, хто отримав підозру, є реальними зрадниками? Це питання ось уже понад рік ставлять юристи, правозахисники, політики.
На початку березня 2022-го закон про колабораційну діяльність було ухвалено депутатами «з коня», щоб розмежувати співпрацю з окупантами та державну зраду. І вийшло так, що під статтю 111-1 КК України з різним ступенем покарання, але підпадають усі – від керівників окупаційних адміністрацій, корегувальників вогню до комунального двірника.
KP.UA подивилася на приклади у судовій практиці та поцікавилася думкою експертів у галузі правозахисту, чи є можливість не гребти всіх під одну гребінку.
Бухгалтер, лісник, еколог.
За пошукому Єдиному державному реєстрі судових рішень висвітилося 572 вироки за ст. 111-1 КК України. Одразу скажемо: ми не розглядали вироки щодо злочинів, які віднесені до категорії тяжких. Тобто, де йдеться про пряме посібництво окупантам та прийняття рішень на шкоду незалежності та суверенності нашої держави. Таких у відкритому доступі небагато, а ті, що є, – без подробиць.
Левова частка вироків займає перші чотири частини «колабораційної» статті, які кваліфікуються як кримінальні провини або нетяжкі злочини.
Звинувачення на адресу двірників, визнаємо, не знайшли. Але ось у селі Снігурівка Миколаївської області за посібництво ворогові засуджено раніше безробітного чоловіка, який влаштувався при окупантах сторожем дитячого садка. Все, що він робив, виходячи із рішення суду, це не пропускав на територію сторонніх та виконував господарські роботи.
У тому ж селі визнано колаборанткою соцпрацівницю, яка оформляла документи на призначення пенсій та інших виплат, надавала консультативну допомогу із соціальних питань.
До речі, за соцпрацівниками в окупації вироків трохи менше, ніж за «старостами» (лапки фігурують у рішенні судів), які здійснювали функції посередників між окупаційною владою та мешканцями селищ, щоб вирішувати їхні нагальні проблеми.
У зоні пильної уваги опинилися фінансисти та бухгалтери. В окупаційних адміністраціях вони виконували суто свої професійні функції – вели облік та нараховували виплати.
Статистику покарань за колабораціонізм поповнив працівник лісгоспу у Вовчанську, який, крім основної роботи, допомагав роздавати населенню гуманітарну допомогу. Землячка лісника – завсектором охорони здоров’я була визнана винною в тому, що, будучи у складі в адміністрації, курирувала роботу медичних закладів і стежила за забезпеченням людей медикаментами.
Працівник екологічної інспекції, секретар сільради, співробітник громадської приймальні.
Всіх їх, за відсутністю іншого компромату, звинуватили за 2-ю частиною статті 111-1: добровільне зайняття посади в незаконних органах влади, не пов’язаної з організаційними або адміністративними функціями.
Ані обтяжуючих, ані пом’якшуючих вину обставин суди не знайшли, постраждалих немає, моральної та матеріальної шкоди також. Усі підсудні щиро каялися. Засідання приходили або у спрощеному режимі – за день-два без розслідування, або затверджувався правочин прокурора з обвинуваченим.
Покарання теж як під копірку: заборона на 10 років (у деяких випадках 15) обіймати певні посади, як правило, пов’язані з організаційними, фінансовими, юридичними питаннями та прийняттям рішень.
Матеріальний ресурс – самогон та цигарки
З одного боку такий вирок не видається страшним: вислухав – і вільний. Сторож дитсадка навряд чи зазіхатиме на відповідальну посаду. Але бухгалтеру з економістом, якщо вони отримають заборону на професію, може бути несолодко в невеликому селищі, де будь-яка робота і до війни була в дефіциті. Плюс 10 років люди будуть під контролем пробаційної служби та носитимуть ярлик судимості.
Правозахисник Олександр Кудимов звинувачує суди, які не хочуть розбиратися в суті питання та просто штампують вироки.
Олександр Кудінов. Фото: facebook.com/Олександр Кудінов
– Після скасування статті Кримінального кодексу, яка передбачала відповідальність за наперед неправосудні рішення, судді роблять, що хочуть або про що їх просять. Це замовні вироки – для «галочки», для статистики, щоб виправдати бездіяльність слідства щодо справжніх колаборантів, яких на підконтрольних територіях може бути більше, ніж на окупованих. Людей фактично карають за те, що вони мусили виживати, залишившись без допомоги своєї держави. А у багатьох випадках навіть приносили користь, підтримували в окупації своїх земляків, – вважає Олександр Кудінов.
Правозахисники неодноразово звертали увагу на те, що вироки за статтею про колабораційну діяльність часто непропорційні скоєному. Наприклад, умовний термін із забороною на посади в органах влади отримав мешканець Гостомеля, який під час окупації частини Київської області активно допомагав російським військовим будувати блокпости, перевозити вантажі, в обмін на горілку приносив бензин та продукти харчування. Дії гостомельця кваліфікували за ст.4 статті 111-1-ї – передача матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням на окупованій території.
За тією самою статтею умовний сік отримала і самогонниця, яка віддавала росіянам свій «продукт». І штрафом – майже 10 тисяч гривень – було покарано кочегара, змушеного платити данину цигарками та горілкою, щоб пройти через російський блокпост на роботу.
Закон не дає розуміння, що вважати «матеріальними ресурсами» і який має бути їхній обсяг.
А якщо примушували силою?
Закони воєнного часу не роблять різницею між меншим і більшим. Поодинокі терміни 12 – 13 років отримали оперативники так званої «народної поліції», які переслідували українських патріотів у Херсоні, пенсіонери МВС, які влаштувалися в «народну поліцію» водіями, і ні на що не уповноважений черговий «чергової частини» у селищі Борова, яка здійснювала пропускний режим та охороняла адміністративну будівлю.
У незавидному становищі опинилися співробітники колоній, які потрапили під окупацію разом із в’язнями.
Сергій Старенький. Фото: facebook.com/Sergii.Starenkyi
– За Даріївською виправною колонією, яка була звільнена, багато видано підозр. Понад півтора десятки, – каже адвокат Сергій Старенький. – Моя думка, що не можна всіх голити однією бритвою. Потрібно розбиратися з кожним конкретним випадком. Тому що є ситуації, коли люди просто не могли залишити свою посаду і мали як мінімум стежити за дотриманням прав ув’язнених. А є ситуації, коли людей примушували до цього силою. Я точно знаю, що в Маріуполі окупанти порушили особисті справи, відправили додому до співробітників СІЗО кадировців, і ті буквально за шкірку привозили людей на роботу, щоб більше не відпускати. А коли Маріуполь звільнять, їм доведеться все це доводити. Але як можна буде підтвердити – незрозуміло.
Павло Лисянський. Фото: facebook.com/pavllis
Адвокат зазначає, що хвиля колаборантських процесів лише піднімається – швидко виносяться рішення у справах, де люди погодилися дати визнання. За тими, хто вважає звинувачення невиправданими, розгляд ще триває.
– У понятті колабораціонізму має бути внесена градація, – упевнений директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський. – Зокрема тому, що нинішній підхід використовують у своїх цілях окупанти. Вони кажуть: «Ось повернуться українці і всіх вас посадять!». І люди, які чекають на звільнення, починають боятися.
Проєкти є, а перспективи немає
Спроби здійснити роботу над помилками були і не раз. Зараз у Раді зареєстровано три законопроєкти, які передбачають внесення змін до раніше ухваленого закону. Два з них розроблено Міністерством реінтеграції з питань тимчасово окупованих територій та винесено на суд депутатів Кабінетом Міністрів. Здавалося б, куди серйозніше?
З-під кримінального переслідування пропонується вивести представників пенсійного фонду, медпрацівників, послуги ЖКГ, роботу банків, сільське господарство, цивільний захист, усі заходи щодо забезпечення прав та свобод. Подейкують, до цього уряд змусили наполегливі рекомендації українських та міжнародних правозахисних організацій. Однак…
16 березня – у річницю набуття чинності закону про колабораціонізм, голова Комітету з правоохоронної діяльності Сергій Йонушас заявив, що законопроект Кабінету міністрів не має реальної перспективи проходження в парламенті, тому що до нього є низка критичних зауважень з боку державних органів. І додав, що депутати працюватимуть над іншою редакцією чи новим законопроєктом. Тобто вирішення проблеми знову відкладається в часі.
Особлива думка
Потрібен закон про амністію
У суспільстві, змученому війною, дуже великий запит на справедливість та дуже непросте її розуміння. Тому будь-які зміни у бік пом’якшення покарань будуть спірними, зазначає Голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров.
Едуард Багіров. Фото: facebook.com/eduard.bagirov.5
– На окупованих територіях українська влада не може захистити права своїх громадян. Є міжнародні конвенції, які покладають цей обов’язок на країну-загарбника. Людям треба харчуватися, жити, отримувати медичну допомогу, вести побут та заробляти для цього гроші. Вони змушені йти на умови, які висувають тимчасові окупанти. Дивитись треба за результатами – якщо праця в окупаційній адміністрації була на благо мирних жителів і не завдавала шкоди, то такі люди мають підлягати амністії. А тим, хто діяв на шкоду своїм співвітчизникам та державним інтересам, не має бути місця для прощення. Я думаю, що після перемоги буде переглянуто сотні справ по 111-1, і багато хто буде виправданий.
Едуард Багіров вважає, що закон про амністію потрібно приймати вже зараз, внісши до нього характер вимушеної співпраці та обставини. Але не виводити окремі категорії від кримінальної відповідальності.
– На сьогоднішній день жорсткий захід виправдовується окупацією і наводить страх на тих, хто, можливо, і готовий працювати проти України, але бачить, що це йому не зійде, – підсумовує правозахисник.
Источник: kp.ua
