Ідеальний очільник оборонного відомства: місія, можливості та виклики

Фото: Les Kasyanov/Global Images Ukraine via Getty Images

Відставка Михайла Федорова з керівної посади в Міністерстві оборони виявила глибокий конфлікт, який тривалий час назрівав у закритих кабінетах. Амбітна спроба тотальної цифровізації армії зіткнулася з непохитним традиціоналізмом вищого військового керівництва на чолі з Олександром Сирським. Тимчасовий виконувач обов’язків міністра оборони, Володимир Зеленський, призначив на цю посаду Євгена Хмару, який раніше очолював Службу безпеки України. За словами президента, досвід пана Хмари, зокрема його керівництво групою “Альфа” ЦЗГ СБУ, допоможе йому ефективно керувати і внутрішніми процесами в оборонних структурах.

Спираючись на слова глави держави, журналіст видання “Коротко про” проаналізував, якими якостями повинен володіти ідеальний очільник оборонного відомства, щоб успішно поєднувати вимоги Генерального штабу, потреби передової та суспільне невдоволення методами мобілізації.

Ключ до серця президента: воєнний кризовий менеджер без політичних амбіцій

У період повномасштабної війни вимоги до міністра оборони з боку президента значно зростають, і ця особа мусить володіти низкою виняткових компетенцій.

По-перше, це має бути справжній кризовий менеджер, здатний забезпечити безперебійні поставки військової техніки, озброєння та людських ресурсів до армії. Для президента міністр оборони повинен діяти в повній координації та взаєморозумінні з військовим командуванням, щоб уникнути будь-яких негативних наслідків для фронту. Саме тут, як повідомляється, виникли значні труднощі. Михайло Федоров виявився надто незручним для головнокомандувача Олександра Сирського.

Як відомо, Михайло Федоров, маючи досвід роботи в IT-сфері, намагався впровадити повну цифровізацію Збройних сил України. Однак, український генералітет на чолі з Олександром Сирським, через свій традиційний погляд на військову справу, нібито не зміг розгледіти потенціал такої цифровізації, надаючи перевагу класичним методам оборони на полі бою.

Крім того, одним із першочергових завдань голови оборонного відомства є забезпечення обсягів та швидкості поставок західного озброєння. Президент домовляється на міжнародному рівні, а міністр має перетворювати ці домовленості на конкретні поставки в обумовлені терміни. Потрібна людина, яка здатна пробиватися крізь бюрократичні перешкоди, спонукати приватний бізнес до виконання оборонних замовлень та миттєво масштабувати виробництво дронів, боєприпасів та систем радіоелектронної боротьби.

І, нарешті, найважливіша, хоч і прихована вимога – керівник Міноборони не повинен мати політичних амбіцій, щоб не створювати конкуренції главі держави. Адже під час війни президент є Верховним головнокомандувачем і основним джерелом легітимності. Міністр має бути “технократом війни”, який не використовує свої успіхи для нарощування особистих політичних рейтингів чи підготовки до майбутніх виборів.

Відставка «цифрового міністра» викликала невдоволення у суспільстві. Фото: ФБ Михайло Федоров

Для військових та передової: головний інтендант, арсенал та годувальник

Для військових, які перебувають на передовій, ідеальний міністр оборони — це надійний тил, гарант поставок, забезпечувач боєприпасами. Він є запорукою того, що солдат завжди матиме чим стріляти, де сховатися, і що його не залишать у разі поранення. Для фронту абсолютно не має значення політична вага, дипломатичні таланти чи знання англійської мови очільника оборонного відомства.

Для військових міністр оборони має бути гарантом міцного тилу. Його робота повинна базуватися на принципі взаємин між Міноборони та військовими: “Ви воюєте, а я забезпечую вас усім необхідним”. Причому міністерство має чітко реагувати на запити з фронту, а не закуповувати техніку та спорядження на власний розсуд. У випадку з Федоровим це натякає як на його особистий пріоритет цифровізації армії, так і на незрозумілий для генералів підхід.

Крім того, в очах самих військових, ідеальний міністр оборони повинен бути людиною, яка розуміє потреби фронту не з доповідей, а з реального досвіду. Він повинен періодично відвідувати передові позиції, щоб краще усвідомлювати потреби бійців на лінії зіткнення. І, звісно, на основі особистого досвіду розуміти психологію військових.

З погляду головнокомандувача: виконавець запитів Генерального штабу

Для головнокомандувача ідеальний міністр оборони — це той, хто бере на себе всю складну бюрократичну та економічну роботу, звільняючи час для управління бойовими діями. В ідеальній конфігурації для генерала міністр не є рівною йому фігурою. Тим більше, що за давньою традицією, міністр оборони в Україні — це цивільна особа, і через свою військову психологію генерал просто не може вважати себе рівним “якомусь цивільному”.

Таким чином, керівник Міноборони має бути чітким виконавцем усіх запитів Генерального штабу за принципом: “Генштаб замовляє — Міноборони купує”. Міністр жодним чином не повинен ставити під сумнів військову доцільність запитів головнокомандувача. Якщо головкому потрібні снаряди калібру 155 мм замість дронів (або навпаки) для конкретної операції, міністр миттєво мобілізує всі ресурси для виконання цієї заявки.

Міністр не втручається в оперативну стратегію, не коментує переміщення бригад, не призначає комбригів в обхід головнокомандувача та не намагається давати поради щодо ведення бою. Його діяльність не повинна створювати підстав для медійної конкуренції. Очільник оборонного відомства не повинен змагатися з головкомом за лайки в соцмережах та звання “головного рятівника країни”. Його піар має базуватися на збудованих заводах, закуплених ракетах та цифровізації тилового забезпечення, а не на перемогах на полі бою.

Якщо міністр проводить реформи (як-от цифровізація), він робить це плавно, узгоджуючи кожен крок з Генеральним штабом, аби нововведення не паралізували управління військами в критичний момент. У випадку з Федоровим спостерігалося порушення цієї синергії з головнокомандувачем. Міністр вважав пріоритетом цифровізацію армії та війни, а головком не сприйняв цього.

Головком Сирський до міністра оборони має свої вимоги. Фото: Ed Ram/Getty Images

Відповідальність перед тилом і суспільством: вирішення проблем призову та ТЦК

Однією з ключових проблем наразі є мобілізація та діяльність Територіальних центрів комплектування (ТЦК). Дії представників ТЦК викликають обурення серед населення. Що ж має робити в цій ситуації ідеальний міністр оборони?

Він має вирішити кризу мобілізації та проблеми ТЦК, зберігаючи жорсткий баланс між правами громадян та обороноздатністю держави. Стосовно Михайла Федорова, тут склалася парадоксальна ситуація. Він, як головний прихильник цифровізації армії, вивів Сили безпілотних систем на високий рівень, але абсолютно знехтував цифровізацією мобілізаційних процесів та вирішенням проблем ТЦК.

В ідеалі, міністр оборони в нинішніх воєнних реаліях має забезпечити 100%-й перехід процесів надання відстрочок (для студентів, багатодітних батьків, осіб з інвалідністю) у цифровий формат через спеціалізовані застосунки (на кшталт “Резерв+”).

Ручна обробка паперових документів, яка сприяє корупції та змушує людей годинами стояти під дверима ТЦК, має бути скасована (тим паче, що цифрові можливості для цього існують). Також очільник Міноборони повинен розробити зрозумілі цифрові правила економічного бронювання, щоб бізнес мав чіткі критерії, а держава отримувала податки для утримання армії.

Щодо так званої “бусифікації”, то оцінка роботи ТЦК має ґрунтуватися не на кількості затриманих на вулицях людей, а на якості та вмотивованості підготовленого поповнення. Крім того, кадровий склад ТЦК слід оновити бойовими офіцерами та солдатами, які отримали поранення на фронті. Вони розуміють цінність людського життя та мають моральне право спілкуватися з цивільними.

Крім того, в цій сфері міністр оборони має законодавчо закріпити чіткі та зрозумілі терміни служби, правила демобілізації та гарантовані періоди відновлення під час ротацій. Адже головний страх мобілізованого – це “квиток в один кінець”. І, звичайно, необхідно вести чесний діалог із суспільством, пояснюючи реальні потреби фронту без маніпуляцій та погроз.

Підсумовуючи, простими словами, ідеальний міністр — це той, хто повністю вирішує всі питання, пов’язані з фінансами, виробництвом, західним озброєнням та мобілізацією, дозволяючи армії професійно виконувати свою роботу на полі бою. Щойно міністр починає грати в політику чи сперечатися з генералами щодо тактики — система дає збій, що й призводить до гучних відставок.

Порада від Business News:

Ця інформація допоможе вам краще зрозуміти очікування від керівника оборонного відомства в умовах війни. Аналіз ролі міністра з різних точок зору (президента, військових, Генштабу, суспільства) дає комплексне уявлення про складність завдань та необхідні компетенції для ефективного управління сферою оборони. Це корисно для розуміння політичних та військових процесів, що відбуваються в Україні.

За даними порталу: kp.ua