КСУ встановлює нові стандарти для визначення розміру застави: що зміниться для підозрюваних?

Конституційний Суд України (КСУ) значно посилив вимоги до обґрунтування великих сум застави. Якщо слідчий суддя або суд встановлює суму застави без належного вивчення платоспроможності особи та реальних ризиків справи, то, хоч формально альтернатива триманню під вартою й зберігається, її правова сутність повністю втрачається.

Таку думку в коментарі агентству “Інтерфакс-Україна” висловила старша юристка юридичної фірми EQUITY Ілона Милостива. Вона проаналізувала рішення КСУ від 21 липня, ухвалене за конституційною скаргою Романа Дудіна. Скарга стосувалася відповідності Основному Закону України норми, що дозволяє у виняткових випадках встановлювати заставу понад встановлені межі для осіб, яких підозрюють чи обвинувачують у тяжких та особливо тяжких злочинах.

Суть рішення КСУ: не лише цифра, а й обґрунтування

“На перший погляд, результат розгляду є однозначним: оспорювана норма визнана конституційною, а верхньої межі для розміру застави КСУ не встановив. Проте головне значення рішення полягає не в його резолютивній частині. КСУ окреслив умови, за яких вихід за загальні межі застави є сумісним із правом на свободу та особисту недоторканність. Норма залишилася чинною, але її застосування не може зводитися до формального посилання на тяжкість обвинувачення, розмір інкримінованої шкоди або абстрактну можливість особи переховуватися – підходів, які досі простежуються в окремих ухвалах”, – пояснила пані Милостива.

Юристка зазначила, що наразі “практика застосування тримання під вартою з альтернативою застави тривалий час балансує між процесуальною доцільністю та ризиком перетворення фінансового обтяження на безальтернативне ув’язнення”.

“Якщо розмір застави об’єктивно недоступний особі, альтернатива існує лише у тексті судової ухвали, тоді як реальним наслідком залишається подальше тримання під вартою протягом невизначеного строку”, – констатувала вона.

Нові вимоги до суддів: глибший аналіз та обґрунтування

Пані Милостива підкреслила, що при визначенні застави понад загальні межі слідчий суддя або суд повинні послідовно дати відповідь щонайменше на два ключові запитання:

• Чому застава у межах, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом (КПК), є недостатньою саме стосовно цієї особи?
• Чому обраний розмір застави відповідає доведеним ризикам, майновому стану особи та реальній можливості її внесення?

КСУ наголосив, що вимоги КПК щодо врахування обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану, інших даних про особу, процесуальних ризиків та заборони завідомо непомірної застави мають загальний характер. Ці вимоги повною мірою застосовуються й тоді, коли суд виходить за межі 80 або 300 прожиткових мінімумів.

“Отже, перевищення загальної межі не послаблює вимог до обґрунтування. Навпаки, КСУ прямо пов’язує такі випадки з потребою посиленого судового контролю. Водночас КСУ прямо констатував, що практика застосування оспорюваного припису судами України має ознаки непослідовності та внутрішніх суперечностей”, – додала юристка.

Застава: не покарання, а інструмент забезпечення

Пані Милостива нагадала, що, згідно з рішенням КСУ, “застава не є кримінальним покаранням, “викупом” особи або компенсацією шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Її призначення полягає у забезпеченні присутності особи та виконання покладених на неї процесуальних обов’язків”.

За даними Вищого антикорупційного суду (ВАКС), за період із 5 вересня 2019 року до 30 червня 2025 року Апеляційна палата розглянула в апеляційному порядку 408 справ, у яких перевірявся, зокрема, розмір застави. У 109 випадках застава була визначена антикорупційним судом у межах, встановлених КПК, тоді як у 299 – із виходом за відповідні межі.

“Перевищення загальних меж мало місце приблизно у трьох із чотирьох таких справ. У 2025 році розмір застави було зменшено у 76,92% переглянутих ухвал слідчих суддів. Ці показники підтверджують, що вихід за загальні межі та подальший апеляційний перегляд розміру застави становлять істотну частину практики антикорупційного суду”, – зазначила експертка.

Приклад із судової практики

Як приклад, юристка навела справу, де 10 березня 2026 року АП ВАКС зменшила заставу з 4,992 млн грн до 998,4 тис. грн. Суд вказав, що слідчий суддя не навів обставин існування виняткового випадку, з огляду на який слід визначати заставу в сумі, що перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

“Не будь-яке перевищення 300 прожиткових мінімумів є незаконним. Через істотну майнову та соціальну диференціацію суспільства будь-яка абсолютна верхня межа може виявитися недостатньою для забезпечення стримувального ефекту застави щодо особи з надзвичайно значними фінансовими ресурсами. Проте цей висновок не дозволяє довільно визначати надмірно високі суми. Чим істотніше суд відступає від загальної межі, тим переконливіше він повинен пояснити, чому менша сума не забезпечить виконання процесуальних обов’язків і чому визначена застава залишається реальною альтернативою триманню під вартою”, – підкреслила пані Милостива.

Глибший аналіз майнового стану: чого вимагає КСУ

За словами юристки, у багатьох судових рішеннях аналіз майнового стану обмежується переліком нерухомості, корпоративних прав, транспортних засобів або задекларованих доходів підозрюваного та членів його сім’ї. Проте рішення КСУ “вимагає значно глибшого підходу”.

“Для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання під вартою суд повинен обґрунтувати реальну фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, врахувати сімейний стан та наявність утриманців, дослідити не лише розмір інкримінованої шкоди. Суд також має встановити, чи є активи, з яких передбачається внесення застави, фактично доступними особі. Наявність активу та можливість використати його для внесення застави – не тотожні категорії”, – пояснила вона.

Експертка зазначила, що “загального твердження, що особа “має значні статки”, недостатньо. Суд повинен установити правовий режим майна, наявність обтяжень, його ліквідність і реальну доступність, щоб застава не перетворилася на майновий привілей для заможних осіб або бар’єр для незаможних”.

“З погляду справедливості, застава не може бути однаковою “ціною свободи” для всіх і водночас не може розподіляти доступ до свободи залежно від статків. Застава повинна забезпечувати належну процесуальну поведінку, не втрачаючи свого змісту як реальної альтернативи триманню під вартою”, – підкреслила юрист. Вона також зазначила, що практична реалізація рішення КСУ залежатиме від того, як суди застосовуватимуть сформульовані Конституційним Судом підходи в кожному конкретному кримінальному провадженні.

Порада від Business News:

Рішення Конституційного Суду України посилює захист прав громадян, зокрема, щодо реалістичності визначення розміру застави. Це означає, що суди тепер будуть змушені ретельніше аналізувати майновий стан підозрюваних та обґрунтовувати, чому саме така сума застави є адекватною та реально можливою для внесення. Це може стати важливим кроком у запобіганні ситуаціям, коли застава фактично перетворюється на безальтернативне ув’язнення через її необґрунтовано високий розмір.

Оригінал статті: interfax.com.ua