Серійний підприємець Єгор Анчишкін продав свій перший успішний стартап Google за $30–45 млн. Створив, масштабував і залучив інвестора в перший сервіс доставки в Україні Zakaz.ua. Що далі? Стартап для автоматизації складів в Америці, який вже оцінюють в $20 млн. Чи вийде у Анчишкіна побудувати з третьої спроби мільярдну компанію
У Forbes Ukraine є спільнота в LinkedIn. Там ми пишемо практичні кейси компаній, розповідаємо про інноваційну економіку та публікуємо поради з особистого розвитку і управління командою. Жодних новин. Приєднуйтесь за цим посиланням
Новий номер журналу Forbes Україна
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: список 250 малих і середніх компаній, лідерство генерала Залужного, падіння мільярдера Жеваго, детальна історія Dnipro-M та загалом майже два десятки текстів.
Читати більше Згорнути
У травні 2023-го український серійний підприємець Єгор Анчишкін, 42, після тривалої перерви знову з’явився у заголовках ділових ЗМІ. Підприємець розповів, що протягом трьох років розвиває у США стартап Instock, який уже залучив $4,6 млн інвестицій, останній раунд – $3 млн наприкінці минулого року.
Інвестори оцінили Instock – розробника роботів для складської логістики – майже у $20 млн, стверджує фаундер. У забігу українських IT-підприємців Анчишкін, схоже, перший, хто добіг до звання творця трьох відносно вдалих стартапів. Хоча екзит із перших двох – Viewdle та Zakaz. ua – не зробив підприємця учасником списку Forbes.
Як прокачали підприємця дві попередні спроби створити єдинорога і які шанси на великий успіх у третього проєкту?
Технологія, яку купив Google
Майже 10 років тому Анчишкін зі сцени технологічної конференції IDCEE розповідав про перший у своєму житті та й на українському ринку загалом екзит такого масштабу.
У 2012-му він разом із партнерами продав стартап Viewdle компанії Motorola Mobility – підрозділу Google. Американська корпорація заплатила за розроблену в Україні технологію розпізнавання облич на фото й відео фантастичні на той час $35 млн. Це було приблизно 150 річних наших виторгів, каже кофаундер та перший інвестор Viewdle Юрій Фрайман.
Тоді угода здавалася неймовірним успіхом, сьогодні Анчишкін коментує стриманіше. «Хтось заробив удвічі більше вкладеного (сума інвестицій у стартап на момент екзиту була $12,5 млн. – Forbes), але десятикратних прибутків не було ні в кого», – каже підприємець.
Вже 2014-го Viewdle поповнив віртуальне кладовище поглинутих Google стартапів. Але тоді Анчишкін був із головою занурений у новий проєкт. Ще за два роки до екзиту він почав розвивати службу доставки продуктів із супермаркетів Zakaz.uа.
Instacart, якому не пощастило
«Я люблю будувати довготривалу цінність, на більших проміжках часу, з більшим ризиком і більшим персональним впливом», – каже Анчишкін. У 2010-му джерелом такої цінності бачився Zakaz.uа. На поверхні ідея стартапу виглядала просто: користувач робить замовлення на сайті, кур’єри збирають його у партнерському супермаркеті й доправляють за адресою.
«Він мав потенціал стати Instacart (у 2021-му оцінили у $39 млрд. – Forbes)», – упевнений Фрайман. Zakaz.uа справді запрацював у Києві у 2010-му, майже за два роки до того, як засновник Instacart Апурва Мета створив свій додаток «на колінці» й потрапив до Y Combinator. Пандемія COVID ультимативно підвищила попит на доставку і капіталізацію відповідних сервісів.
У червні 2023-го статки Мети оцінюються в $1 млрд, свідчить трекер Forbes Real Time. «Мільйонером я не став, мільярдером – тим паче», – говорить Олександр Ольшанський, один із батьків-засновників українського інтернет-бізнесу та перший інвестор Zakaz.uа. Він каже, що проінвестував у Zakaz.ua, зробивши ставку на підприємницький талант Анчишкіна. Крім Ольшанського на старті у проєкт вклалися Євгенія Дубінська, Денис Довгополий і Бас Годска.
Чого забракло, аби Zakaz.ua став єдинорогом? «До всього треба мати ще щастя й удачу», – філософськи каже Фрайман.
Є й більш прагматичні причини, перша – ресурси. Анчишкін створював Zakaz.ua з прицілом на глобальну експансію, а запускати сервіс на маленькому українському ринку вирішив свідомо – заради родини. «Не уявляв нормального подружнього життя, коли я їжджу Америкою», – пояснює підприємець.
Онлайн-доставка – капіталоємна справа, яку складно масштабувати на ангельські інвестиції. Instacart, щоб стати єдинорогом, знадобилося $2,9 млрд від Andreessen Horowitz, TGM, Sequoia й інших фондів. Zakaz.ua був за крок від значних венчурних грошей.
У березні 2014-го у Борисполі приземлився приватний літак потенційного великого інвестора Zakaz. uа, розповідає Ольшанський. І додає, що саме того дня росіяни почали анексію Криму. Російське вторгнення різко остудило інтерес західних венчурних інвесторів до українських активів.
Гроші Анчишкін усе ж таки знайшов – мажоритарним акціонером Zakaz.uа став запущений у 2012-му фонд Степана Черновецького Chernovetskyi Investment Group (CIG).
«Дуже ерудована людина з широким кругозором, яка мислить стратегічно і навіть візіонерськи», – описує Анчишкіна керівний партнер CIG Володимир Кривко. Він не розкриває поточну суму інвестицій, проте, за підрахунками Forbes, з 2014 по 2021 рік фонд влив у сервіс щонайменше $10 млн.
CIG хотів розширяти Zakaz.uа на Індію, Бразилію, пострадянські країни. Анчишкін натомість дивився на найбільший ринок світу – США. У 2015-му навіть ризикнув запустити сервіс в Америці під брендом CartFresh. «Ми вже були позаду ринку, але не надто і могли наздогнати», – пояснює він.