СтаттіІндустріяторгівляРоздрукувати 5906 Серпня 2026

Угода про вільну торгівлю з Туреччиною: наслідки для українських виробників сталі

Читайте на русскомRead in EnglishЮрій Григоренко

Доступ до ринку Туреччини без мит поширюється лише на обмежений обсяг української металопродукції

Верховна Рада ратифікувала Угоду про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з Туреччиною, підписану ще до повномасштабного вторгнення. Урядовці прогнозують зростання ВВП, тоді як бізнес та народні депутати застерігають про можливі ризики для вітчизняного ринку. GMK Center дослідив, як ця угода вплине на українських сталевиробників.

14 липня Верховна Рада ратифікувала Угоду про зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Туреччиною, яка була підписана у лютому 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення. Турецька сторона ратифікувала документ ще у серпні 2024-го. Угода набуде чинності після завершення всіх внутрішньодержавних процедур та обміну ратифікаційними грамотами.

Після набуття чинності Угоди Україна отримає такі переваги:

• Безмитний доступ на ринок Туреччини для 10,4 тисяч товарних позицій, що становить 95% від загального обсягу українського експорту. Зокрема, передбачено повне скасування турецьких мит на промислову продукцію.
• Введення тарифних квот та перехідних періодів для 1,4 тисячі товарів, що дозволить поступово адаптувати до нових умов чутливі товарні позиції.
• Можливість безмитного експорту до країн ЄС продукції, виготовленої в Україні з турецької сировини, за наявності сертифіката EUR.1.
• Стимулювання інтеграції України у світову торговельну систему та наближення до членства в Європейському Союзі.

На противагу офіційному оптимізму, дослідження Федерації роботодавців України виявило непаритетність умов ЗВТ для України. Структура двосторонньої торгівлі складається не на користь української економіки: Туреччина переважно експортує продукцію з вищою доданою вартістю, тоді як український експорт концентрується на сировині та первинній переробці. Це свідчить про конкурентоспроможність турецьких виробників, яка є результатом тривалої державної промислової політики.

Численні галузі української економіки можуть зіткнутися з втратою частки на внутрішньому ринку через зростання імпорту турецької продукції. За словами заступника голови Комітету ВРУ з питань економічного розвитку Дмитра Кисилевського, найбільшого впливу зазнають легка промисловість, виробництво транспортних засобів, цементна, добривна, будівельна галузі, виробництво ліфтів, електрообладнання, дорожньої техніки та господарських товарів.

«Ми знижуємо мита до нуля для більшості товарів, тоді як Туреччина лише незначно зменшує ввізні мита, зберігаючи значно вищий рівень митного захисту. Одночасно вона має значно ширший арсенал інструментів промислової політики. Українські виробники не отримують і десятої частини такої підтримки, не кажучи вже про шкоду, завдану війною», — зазначає парламентар.

Оцінки впливу Угоди про ЗВТ на українську економіку суттєво різняться. Мінекономіки прогнозує щорічне зростання ВВП на 2,2% та доходів домогосподарств на 2,6%. Натомість Дмитро Кисилевський вважає, що в середньостроковій перспективі угода призведе до зниження ВВП України на 1,5%.

Вплив на металургійну галузь

У рамках ЗВТ Туреччина встановлює нульове мито для 510 із 840 металургійних товарів з України. Ще на 130 позицій передбачено часткове зниження мит. Для 167 товарних позицій встановлено квоти обсягом щонайменше 411 тис. тонн.

«Угода про ЗВТ з Туреччиною охоплює металургійну продукцію лише частково. Безмитний доступ до турецького ринку надається лише для незначного обсягу української металопродукції, тому реалізація угоди не матиме суттєвого впливу на український металургійний експорт», — коментує Олександр Каленков, президент ОП «Укрметалургпром».

Туреччина застосовує досить високі ставки мит за режимом найбільшого сприяння (MFN) для імпорту сталі. Наприклад, для гарячекатаного прокату ця ставка становить 9–15%. Угода про ЗВТ передбачає квоти зі зниженими ставками. Зокрема, для гарячекатаного прокату квота становить 120 тис. тонн за ставкою 0%. Однак історично експорт української сталевої продукції до Туреччини здійснювався за спеціальним режимом внутрішньої переробки (DIR), який передбачає відсутність імпортних мит за умови подальшої переробки та експорту.

«Україна не має жодних захисних чи MFN-митів на імпорт сталі. Тому навіть після укладення ЗВТ суттєвих змін у торгівлі сталлю між країнами не відбудеться», — пояснює Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.

Захист внутрішнього ринку

Війна кардинально змінила напрямки експорту та імпорту в металургійному секторі. Раніше Україна була основним постачальником сировини та плоского прокату до Туреччини, проте до 2025 року ситуація змінилася дзеркально.

Імпорт гарячекатаного прокату з Туреччини в Україну у 2025 році становив 253 тис. тонн, тоді як у довоєнному 2021-му — лише 3,3 тис. тонн. Водночас український експорт гарячекатаного прокату до Туреччини скоротився з 1,17 млн тонн у 2021 році до 15 тис. тонн у 2025-му.

Це призвело до фундаментальної трансформації: Україна перетворилася з найбільшого експортера металургійної сировини та прокату до Туреччини на значного імпортера готової турецької сталевої продукції.

Загальний обсяг імпорту металопродукції з Туреччини до України значно зріс з 2022 року. Вартість імпорту зросла в 2,7 раза — з $233 млн у 2021 році до $624 млн (приблизно 23,8 млн ₴) за підсумками 2025 року. Фізичний обсяг імпорту за той самий період збільшився в 3,7 раза — з 255 тис. тонн до 824 тис. тонн.

Протягом останнього року Україна розпочала антидемпінгові розслідування щодо імпорту з Туреччини плоского прокату з покриттям, прутків, кутників і зварних труб. Однак це поки що не вплинуло на високий рівень турецького сталевого імпорту. Частка турецької металопродукції на українському ринку зросла до 48% у 2025 році порівняно з 17% у 2021-му. Це свідчить про практично повну відкритість українського ринку для турецької продукції.

Олександр Каленков зазначає, що в окремих товарних сегментах виявлено ознаки демпінгу, що є порушенням правил міжнародної торгівлі незалежно від наявності угоди про ЗВТ. Зберігається ризик того, що частина турецької продукції виробляється з використанням не лише дешевих російських енергоносіїв, а й металу, виплавленого й розлитого у заготовки та сляби безпосередньо в Росії.

Крім того, потік турецької металопродукції в Україну може зрости через запровадження з 1 липня нової системи квот ЄС. Турецькі тарифні квоти становлять лише 2,86 млн тонн, тоді як обсяг реальних поставок на європейський ринок перевищує 7 млн тонн металопродукції у 2025 році. Отже, турецькі виробники будуть шукати альтернативні ринки збуту.

Зважаючи на ратифікацію угоди про ЗВТ, для металургійної галузі вкрай важливо вжити заходів для захисту внутрішнього ринку. Олександр Каленков пропонує такі кроки для мінімізації негативного впливу ЗВТ:

• Відстеження походження металу. Україні необхідно запровадити правило, аналогічне європейській вимозі «melt & pour» (чинній в ЄС з вересня 2023 року). Це дозволить відстежувати походження металу, з якого виготовлено продукцію, і блокувати на кордоні імпорт будь-якої продукції, виробленої з російської сировини.
• Антидемпінгові розслідування. Наявність угоди про ЗВТ не виключає проведення антидемпінгових розслідувань. Демпінг з боку турецьких виробників, які використовують дешеві російські енергоносії та напівфабрикати, є окремою проблемою. Міністерство економіки має право ініціювати такі розслідування незалежно від дії ЗВТ. Важливо також довести до завершення вже розпочаті антидемпінгові розслідування щодо турецької продукції.
• Продовження переговорів із Туреччиною. Необхідно збільшити обсяги прокату, на який не поширюються турецькі захисні мита, що надійно оберігають турецький ринок від української продукції. Очікується, що турецька сторона з часом переконається у відсутності загрози з боку українських поставок, а українська сторона домагатиметься поступового розширення квот для доступу до турецького ринку. Водночас Україні слід вибудовувати симетричну політику щодо продукції, яка надходить із Туреччини.

«Більшість заходів спрямовані на Україну. Угода про ЗВТ з Туреччиною — це лише перший етап, і її успіх залежить від сумлінності турецьких постачальників, а також від здатності України ефективно блокувати демпінг та переплавлений російський метал. Угода є позитивною, але вона вимагає від України послідовної та виваженої торговельної політики», — підкреслює президент ОП «Укрметалургпром».

На загальнодержавному рівні уряд повинен зосередитися на галузях, які можуть постраждати від зростання турецького імпорту. Це стосується не лише металургії, а й інших секторів, які можуть відчути негативний вплив від реалізації угоди про ЗВТ.

«Якщо від цієї угоди ніяк не вдасться уникнути, то уряд мусить запровадити пакет компенсаційних заходів для зниження економічних збитків. Це може бути розширення програм часткової компенсації вартості української техніки й обладнання, а також нарешті запровадження компенсації капітальних інвестицій через податкові та інші механізми. Це слід зробити негайно», — резюмує Дмитро Кисилевський.

Теги:торгівля, Туреччина, Україна Читайте нас в соціальних мережах:Наш Телеграм-канал:t.me/gmkcenterСторінка в Фейсбуці:fb.com/GMKCenterNewsПідпишіться на наші новини

Δ

• Порада від Business News:

  Ця новина інформує про важливі зміни в торговельних відносинах України з Туреччиною, зокрема щодо металопродукції. Розуміння умов угоди про вільну торгівлю, її потенційних переваг та ризиків допоможе українським виробникам адаптуватися до нових реалій, захистити свої позиції на внутрішньому ринку та шукати нові можливості для експорту. Рекомендації щодо відстеження походження металу та антидемпінгових розслідувань є ключовими для збереження конкурентоспроможності вітчизняної промисловості.

За матеріалами: gmk.center