За легендою Калвін Ло інвестор у легендарну команду «Вільямс», що бере участь у Формулі-1. Фото Getty Images
Ця гонконгська епопея почалася у Сіетлі, Канада. Там американський бізнесмен Роберт Ерл Лі заснував компанію, яка пізніше стане R.E. Lee International. Лі почав працювати у страховій індустрії у 1954-му, відкривав та купував страхові агентства на заході США і в Азії.
На одному із етапів Лі найняв деяку Реджину Лі (не родичі), маму Ло, яка стала першою торговою представницею компанії в регіоні. Саме Реджина відіграє ключову роль у розширенні фірми, яка однією з перших в Азії почала продавати поліси страхування життя супербагатіям.
Ло, єдина дитини Реджини та Френсіса Ло, народився у Ванкувері. Перші девʼять років життя він провів у Гонконзі, а потім повернувся у Канаду, де пізніше вступив до Королівського університету в Кінгстоні, Онтаріо. У 1999-му він знову їде у Гонконг, щоб працювати із мамою у R.E. Lee International, у 2003-му піднімається до керівного менеджера, а врешті стає гендиректором.
У певний момент Реджина почала спонсорувати розкішний спосіб життя сина. Суддя, який займався розлученням Ло із його дружиною Емілі у 2014-му, зауважив, що досі пара жила не відповідно до своїх заробітків, а Ло позичав у матері гроші.
Згідно із судовими документами, Реджина дала сину $308 000, які він витратив на Lamborghini у 2004-му, і близько $1,2 млн, які пішли на ремонт та облаштування його квартири у Сингапурі у 2005-му. Мама навіть платила за його дорогий гардероб. За висновком судді, на той час власний капітал Ло становив приблизно $3,6 млн.
Під час судового процесу дружина, нині покійна (померла від раку у 2020-му), звинуватила Ло у тому, що той брехав про освіту, досвід роботи і навіть вік. У паспорті, який Ло показав судді, вказано, що він народився у 1977-му, тобто йому 45. У одній із нещодавніх заяв піарників Ло написано, що йому 46, а у звіті 2013-го Jane Goodall Institute, до ради якого Ло певний час входив, його рік народження вже 1971-й, тобто тоді йому 52.
Forbes знайшов й інші невідповідності у біографії Ло. Нам вдалося підтвердити його випуск з Королівського коледжу у 1999-му, як він і казав, але не його закінчення Гарвардської школи бізнесу. У Гарварді повідомили, що у них немає даних про диплом ГШБ на імʼя Калвіна Ло. Його покійна дружина (у суді) і колишній співробітник стверджували, що він його підробив.
Під час зустрічі з Forbes у лютому Ло сказав, що працював на Sun Life Financial у Бостоні і на JPMorgan у Нью-Йорку. JPMorgan підтвердила, що він недовго попрацював у їхньому відділі інвестиційного банкінгу у 2001-2002 роках. А от у Sun Life, яка продає поліси страхування життя через фірму Ло, немає даних про його роботу у них.
Калвін Ло стверджує, що йому належить пʼятизірковий готель Mandarin Oriental у Тайбеї, Тайвань, хоча забудова ще з 2014 року належить тайбейському готельному оператору Kai Tai Fung International. Фото SHANSHAN KAO FOR FORBES
Непідтверджені активи
У 2015-му Роберт Лі помер і Реджина викупила у його спадкоємців ту частину страхового бізнесу, яка ще їй не належала. Вона перенесла штаб-квартиру R.E. Lee International із Сіетлу до Гонконгу і можливо зрештою передала всю справу Ло.
Якщо говорити про доходи, які Ло приписує цій компанії, то її колишній співробітник високого рангу розповів, що минулого року вона не могла заробити більше $800 млн на продажі полісів. Forbes оцінює R.E. Lee International у приблизно $60 млн.
У R.E. Lee Capital, менеджер активів, підтвердили, що під їхнім управлінням навіть і близько немає активів на $8-10 млрд, як стверджують представники Ло.
Володіння пʼятизірковим готелем на Тайвані не підтвердилося. Речник компанії Kai Tai Fung International, якій належить Mandarin Oriental, розповів Forbes, що у них була розмова про продаж із Ло у 2019-му, але угоду так і не закрили.
На тій самій зустрічі із нами у лютому Ло сказав, що частково є власником команди «Вільмс», яка виступає у Формулі-1. Він нібито вклав $100 млн у Dorilton Capital, якій належить команда. Ло «зізнався», що не може багато говорити про це через угоду про нерозголошення. А от джерело в команді «Вільямс» каже, що ніхто не знає Ло, а людина близька до Dorilton розповіла, що Ло ніколи не був інвестором фірми чи команди.
Спершу Ло повідомив Forbes, що у нього будинки у шести містах – Гонконзі, Сингапурі, Токіо, Лондоні, Ванкувері і Лос-Анджелесі. Коли ж на нього трохи «натиснули», зменшив кількість до пʼяти. Він дав адреси чотирьох обʼєктів нерухомості у Гонконзі та одного у Сингапурі. Але реєстри нерухомості показали, що два з них належать батькам Ло, а інші – стороннім людям.
Родину Лі можна назвати заможною: на його матір і батька зареєстровані дві квартири у престижному районі Гонконгу, офіс у бізнесовому центрі міста і кондо у Ванкувері. Forbes оцінює статки Ло і його батьків у менш ніж $200 млн разом узятими.
Кому потрібні великі юридичні фірми
Дивно те, що громадянин Канади, який живе у Гонконзі, найняв чотири тайські юридичні фірми для підтвердження його статків. (На запитання про це Ло сказав, що ці юристи вже мали доступ до його фінансів через нерозголошену угоду, яку він уклав у Таїланді.)
Дві з цих фірм у березні 2020-го і 2021-го надіслали листи Forbes, у яких підтверджували те, що у Ло є мільярд доларів. Інші дві цієї весни заявили про його ще більші статки.
Ми відправили у ці фірми двох репортерів, які побачили дивну картину: їхні офіси аж ніяк не справляють враження того, що у них серед клієнтів мільярдери. Одна контора працює у багатоквартирному будинку на кілька поверхів у житловому кварталі, далеко від бізнесового центру Бангкоку. Вивіска цієї фірми обіцяє допомогу із візами, дозволами на роботу і нотаріальним завіренням документів. Юрист, який підписував листа до Forbes, не міг згадати деталей про фінансові документи Ло.
Всі чотири фірми визнали, що вони покладалися виключно на фінансові документи, які надавав сам Ло. Жодна не зверталася до аудиторів і не намагалася самостійно перевірити дані, які подавав клієнт.
Дві з цих контор, Pisut & Partners і Chun & Chun Law, дозволили Forbes глянути на фінансові документи, в яких детально розписувалися статки Ло і дані по благодійному фонду CFL Initiative, Global. Ніхто з них не дозволив зробити копії.
Forbes намагався підтвердити дані через аудиторів, але не вийшло. Директор британської Longmeade Consult, яка нібито перевірила фінансову документацію благодійного фонду Ло, сказав, що не мав справ із Ло і ніколи не чув про фонд CFL Initiative, Global. Ще цікавіше, коли ми звʼязали із людиною, яка зазначена як генеральний менеджер фонду, вона повідомила, що теж нічого не знає про цей фонд.
У документі, який юристи показали Forbes, було вказано реєстраційний номер благодійної організації та компанії. Під зазначеним номером благодійної організації зареєстрована релігійна організація, яка не повʼязана із Ло. А номер компанії недійсний. PwC Hong Kong, яка нібито склала незалежний аудиторський звіт про загальні фінанси Ло, заявила, що Ло не є її клієнтом.
Переходимо до R.E. Lee Octagon, буцімто приватної інвестиційної фірми Ло, через яку він володіє дорогими активами.
Не вдалося підтвердити навіть існування цієї компанії. Вона не зареєстрована ані на Британських Віргінських островах, ані на Кайманових островах, ані у Гонконзі чи Сингапурі. Все, що ми знайшли, це сайт компанії на одну сторінку з електронною адресою. Ще у липні він працював, але зараз вже ні.
За словами одного з представників Ло, у «мільярдера» є колекція шампанського вартістю близько $250 млн, що здалося вкрай сумнівно. Фото Getty Images
Розваги «мільярдера»
За словами одного з представників Ло, у «мільярдера» є колекція шампанського вартістю близько $250 млн, що здалося вкрай сумнівно.
«Все, що понад $100 млн, навряд можливо. Я вважаю таке малоймовірним, – каже Тім Тріптрі, міжнародний директор з питань вина і алкоголю лондонського аукціонного дому Christie’s. Він додав, що за 18 років роботи в Christie’s йому не траплялася колекція вина, яка б стільки коштувала.
Ло також похвалився, що йому належить Pagani Huayra BC та інші рідкісні суперкари. Ми знайшли фото, на якому він поруч із Pagani Huayra BC. Його нібито зняв невідомий перехожий і відправив у гонконзький журнал Ming Pao Weekly.
Але ми знайшли точно таке ж фото, але без Ло. Його зробив Робін Адам для аукціону Sotheby’s у 2017-му. Фотограф сказав Forbes, що фото «очевидно» підробили і використали без дозволу. (Тоді авто купили анонімно за $2,4 млн.)
Після того, як ми написали Ло і повідомили, що він не потрапляє до нашого списку мільярдерів 2023 року, а також попросили розʼяснити ситуацію із фото, у квітні отримали відповідь радника Ло. Той написав, що він «дуже стурбований тим, що Forbes нехтує фінансовими досягненнями містера Ло», а наші питання про «фото авто містера Ло не несуть у собі ніякої мети, окрім як задовольнити власний інтерес».
У цьому ж листі він заявив, що наші «поверхові питання кидають сумніви на справжність [нашого] рейтингу і журналу». Цей радник навіть пригрозив поговорити із «головою Integrated Whale, фондом, якому належить Forbes» за вечерею, яка має відбутися того місяця. Ніякої вечері у квітні не було, але за кілька місяців він все ж говорив із Integrated Whale.
Вже за три тижні після того листа до нас звернулася публіцистка Ло і запропонувала нам інтервʼю з бізнесменом про його амбіції щодо «Формули 1». Ще за тиждень від неї надійшла пропозиція поговорити про «розширення його страхового бізнесу у Європі».
Та коли ми поділилися результатами нашого розслідування із Ло, він сказав, що участь у рейтингу його більше не цікавить. «Містер Ло не бажає бути включеним у рейтинг Forbes, – написав піарник Ло. – Більше того, він чітко заявляє, що не хоче, щоб Forbes про нього взагалі писав».
Та ми нарешті розповіли його історію, хоч і не ту, яку він хотів показати світу.
Охочі до рейтингів
Ло не перший, хто обманює Forbes у питанні розміру їхніх статків. Видатними фінансовими казкарями є Дональд Трамп, колишній міністр торгівлі США Вілбур Росс і зірка реаліті-шоу і косметична підприємиця Кайлі Дженнер.
Інші ж зі шкіри пнуться, щоб справити хороше враження. Десять років тому принц Саудівської Аравії аль-Валід бін Талал надіслав у редакцію Forbes кейс вагою з пʼять кілограмів, в якому були підробні журнали із ним на обкладинці, наприклад Vanity Fair і два Time 100. Був навіть номер Forbes, на обкладинці якого він постав у образі а ля Стів Джобс під заголовком «Найкмітливіший у світі бізнесмен». Всі журнали були фальшивками.
Навіть серед цих вигадників Ло вирізняється сміливістю своїх заяв і тим, наскільки далеко він готовий зайти. Він не лише наймає піар-фірми і низку юристів, щоб підтримувати свою брехню, а й підробляє фінансові документи і фотографії. І хоч було достатньо людей, які казали нам, що мають більші статки, ніж насправді, зазвичай їм вистачає здорового глузду не приписувати собі чужу власність.
Трохи зрозуміти причину такого хитросплетіння вигадок можна зрозуміти, послухавши самого Ло: «Якби я шукав того, хто надасть мені [фінансові] послуги, я б хотів, щоб ця людина була успішною».
Источник