Зростання цін на проїзд у столиці: чи дійсно Київ не в змозі утримувати поточні тарифи

Фото: КМДА

Наміри підвищити вартість поїздок у міському транспорті Києва до 30 гривень (приблизно 0.76 доларів США за поточним курсом) цілком логічно викликали значний резонанс у суспільстві. Міська влада стверджує, що це необхідний крок для підтримки системи, витрати на яку стрімко зростають. Експерти ж наголошують на існуванні альтернативних джерел фінансування, окрім гаманців громадян, тоді як пасажири розглядають це як черговий удар по їхньому бюджету.

Наскільки економічно обґрунтованим є анонсоване підвищення, яка реальна собівартість однієї поїздки, які критерії мають визначати ціну проїзду в мегаполісі та яких наслідків слід очікувати? Детальний аналіз – у матеріалі Коротко про.

Фінансове питання: куди зникають кошти?

Київська міська державна адміністрація (КМДА) рішуче налаштована збільшити тарифи на громадський транспорт вже з 15 липня 2026 року. Планується, що вартість однієї поїздки сягатиме 30 гривень. У новий тариф, схоже, закладено всі можливі витрати: енергоресурси, паливно-мастильні матеріали, технічне обслуговування рухомого складу, інфляційні процеси та навіть оновлені показники мінімальної та середньої заробітної плати.

За підрахунками КМДА, поточна економічно обґрунтована вартість проїзду в метро становить 64,6 гривні, а в автобусах, трамваях, тролейбусах та фунікулері – 44,14 гривні. Таким чином, навіть запропоновані 30 гривень, на думку міської влади, є недостатніми. Більше того, КМДА попереджає, що збереження чинних тарифів (8 гривень) може негативно вплинути на фінансування заходів з відновлення енергетичної інфраструктури та підготовку міста до наступного опалювального сезону.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що підвищення тарифів, особливо на метрополітен, є цілком виправданим.

– Метро – це надзвичайно витратний вид транспорту, особливо в умовах війни, – зазначив експерт у коментарі Коротко про. – Було б доцільніше запроваджувати поетапне підвищення тарифів, щоб уникнути такого різкого шоку. Ймовірно, раніше вважали, що в умовах війни це не на часі, не очікуючи, що конфлікт триватиме так довго. Але тепер проблеми накопичилися. Хоча, можливо, є й позитив: люди, замість того, щоб проїжджати одну-дві зупинки, почнуть більше ходити пішки, що позитивно вплине на здоров’я.

Однак, пасажири не в захваті від такої перспективи “піклування про здоров’я”. Серед фахівців також існують інші погляди.

Аналітик Данило Монін провів детальний економічний аналіз реальної вартості проїзду в Київському метрополітені, опублікувавши свої висновки на сторінці у Facebook. Він зазначає, що доходи підприємства у 2025 році прогнозуються вдвічі нижчими, ніж у 2019-му, тоді як витрати зросли вчетверо. Ключовою статтею, яка використовується для обґрунтування значних витрат метрополітену, є амортизація. Справа в тому, що у 2024 році було переоцінено вартість вагонів, що призвело до зростання витрат на амортизацію (формально) у 2,5 рази, до 5 мільярдів гривень. У 2025 році амортизаційні відрахування планують збільшити до 6 мільярдів гривень на рік, що перевищує доходи в 3,5 рази. Для порівняння, у 2019 році амортизація становила лише 35% від доходів. Таким чином, спираючись на ці цифри, де основну частку складає амортизація, нам намагаються пояснити захмарну собівартість однієї поїздки.

– Звісно, індексація тарифів необхідна, але питання – до якого рівня, – зазначає Данило Монін. – Наприклад, вартість проїзду в маршрутках зросла з 8 до 15 гривень, а з подорожчанням палива – до 20 гривень. Ймовірно, тариф у 20 гривень за поїздку в метро був би більш логічним. Але чи призведе це до двократного зростання доходів метрополітену? Я маю сумніви. Крім того, навіть з доходом у 4 мільярди гривень метро залишатиметься збитковим. Спроба перекласти зростання витрат на тлі різкого зниження пасажиропотоку може призвести до довгострокового колапсу метрополітену, адже подальше підвищення тарифів неминуче зменшуватиме кількість пасажирів.

За словами експерта, в такій ситуації вкрай необхідний глобальний перегляд та оптимізація витрат. Проте, на жаль, найпоширенішою “реформою” є просто підвищення цін для населення.

– Обговорення підвищення тарифів у Києві виглядає дещо абсурдно і, можливо, є спробою тиску на центральну владу, – прокоментував для Коротко про транспортний експерт **Василь Шевченко**, колишній перший заступник міністра транспорту та зв’язку України (2008-2010), виконувач обов’язків міністра (2009-2010). – Серед причин, наприклад, вказується зростання мінімальної зарплати по країні та середньої зарплати в Києві. Але це означає зростання податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), кошти якого мали б спрямовуватися на компенсацію витрат громадського транспорту. У 2022-2023 роках, коли місто отримувало значні надходження від військового ПДФО, Київ буквально потопав у коштах, але міська влада вирішила спрямувати мільярди гривень на будівництво мостів. А тепер заявляє про відсутність фінансування і звертає погляд на кишені громадян.

Київська влада одразу шокувала мешканців міста різким здорожчанням цін на проїзд. Джерело: КМДА

«Філософія» громадського транспорту: європейський досвід

Експерти наголошують: громадський транспорт дотується не лише в Києві, а й у будь-якому мегаполісі – відрізняється лише масштаб. За словами Василя Шевченка, у Європейському Союзі існує зовсім інший підхід до громадського транспорту: це розглядається не як бізнес, а як соціальна послуга.

– Регулюванням громадського транспорту займаються спеціалізовані агенції, які співпрацюють з державними та комунальними перевізниками, – розповідає експерт. – І цим перевізникам оплачують послуги не за кількістю пасажирів, а за якість обслуговування, кілометраж та дотримання стабільного графіку руху.

Підходи до організації громадського транспорту суттєво різняться в різних країнах, продовжує пан Шевченко. Наприклад, у Люксембурзі міський транспорт є безкоштовним. Це вирішує низку проблем: розвантажує дороги від приватних автомобілів, робить щоденні поїздки, зокрема на роботу, більш комфортними, сприяє розвитку туризму та дозволяє обійтися без контролерів.

В Австрії річний проїзний на всі види громадського транспорту коштує 365 євро, тобто приблизно 1 євро на день, що є цілком доступною сумою для громадян країни. (Детальніше про вартість громадського транспорту в інших країнах можна було прочитати тут).

У Таллінні громадський транспорт безкоштовний для зареєстрованих місцевих жителів. Таким чином, столиця Естонії не тільки стимулює громадян реєструватися в місті, збільшуючи податкові надходження до місцевого бюджету, але й суттєво розвантажує вулиці від приватних автомобілів.

Франція компенсує витрати на громадський транспорт, залучаючи кошти від великих роботодавців. Логіка тут проста: роботодавець сплачує місту, адже місто забезпечує транспорт для його працівників.

– Як бачимо, існує безліч варіантів для розвитку, які не викликатимуть роздратування у пасажирів черговими “новинами” та провокаціями, – зазначив пан Шевченко. – В середньому по Європі вартість проїзду становить 30-50% від собівартості, і київській владі давно варто розглядати пасажирські перевезення не як джерело прибутку, а як соціальну послугу. Це вирішило б безліч проблем – від запобігання конфліктам у громадському транспорті до полегшення пересування містом, що, відповідно, сприятиме зайнятості, оскільки людям буде простіше добиратися з одного берега на інший.

Ресурси для цього існують, переконаний експерт. І це не лише податки до місцевих бюджетів, що зростають паралельно зі зростанням заробітних плат, які так турбують міську владу. Наприклад, нещодавно було підвищено тарифи на паркування в місті, що також може стати джерелом для компенсації витрат громадського транспорту. Натомість комерційний підхід до громадського транспорту – це повернення до реалій 90-х років, які давно слід залишити в минулому. За такого підходу не йдеться про якість послуг, дотримання графіків руху чи розвиток інфраструктури. Єдина мета – встановити маршрутки на популярні маршрути з платоспроможними пасажирами, щоб їх “доїти”.

А тим часом Київ закупив нові тролейбуси. Хто в них буде їздити за таким тарифом, поки не уточняли. Фото: alltransua.com

«Гарантовано залишаємо «чорний кеш» для маршруток»

За словами Василя Шевченка, наслідки такого підвищення будуть різноманітними, оскільки кожен буде виходити з ситуації по-своєму. Однак, можна з упевненістю стверджувати, що перевезення не вийдуть із “тіні”, адже зростання тарифів на громадський транспорт гарантовано залишить “чорний кеш” для маршруток. Київ може стати негативним прикладом для інших регіонів, де пріоритетом стане не стабільний рух, а грошові потоки.

– Зі зростанням тарифів люди будуть менше пересуватися, скоротяться візити до закладів обслуговування, можливо, на робочих місцях облаштовуватимуть місця для ночівлі, як це часто практикують на китайських підприємствах, – додав експерт. – Тож виникає питання: куди ми прагнемо – в Європу чи в Азію?

Данило Монін вважає, що зростання тарифів стимулюватиме придбання дешевших автомобілів. Для кількох пасажирів вартість переміщення на власному авто може стати вигіднішою, ніж користування громадським транспортом.

Дуже неприємні наслідки для ресторанної галузі прогнозує директорка аналітичного центру «Ресторани України» Ольга Насонова. На її думку, після підвищення тарифів на проїзд почне зростати вартість усього: зарплат, продуктів, напоїв, що неминуче призведе до збільшення середнього чека в закладах харчування. Підвищення тарифів спровокує “ефект доміно”, запустивши ланцюгову реакцію в усіх сферах.

Зараз середня заробітна плата в секторі складає 25-30 тисяч гривень на місяць, навела конкретні цифри експертка. На проїзд громадським транспортом наразі витрачається 16-25 гривень на день, але після 15 липня ці витрати можуть зрости до 60-100 гривень. Це приблизно 3 тисячі гривень на місяць, або 10-12% від зарплати. Звісно, всі працівники вимагатимуть підвищення заробітної плати, щоб компенсувати витрати на проїзд.

На думку пані Насонової, це матиме кілька наслідків:

По-перше, заклади підвищать ціни.

По-друге, буде створюватися кімната для проживання персоналу безпосередньо в закладі. За словами експертки, вже зараз є чимало випадків, коли персонал ночує в ресторанах чи магазинах – це суттєва економія для всіх.

І, по-третє, заклади скорочуватимуть кількість персоналу. Відповідно, з меню прибиратимуться страви та напої, а заклади переходитимуть на самообслуговування, саморозрахунок та самовивіз.

Загалом, наслідки такого рішення навряд чи можна назвати приємними. Для пасажирів навіть помірне підвищення тарифів означатиме додаткове фінансове навантаження на сімейні бюджети, особливо для тих, хто щодня користується кількома видами транспорту.

Щодо міста, то в короткостроковій перспективі підвищення може частково зменшити дефіцит транспортної системи. Однак без структурних змін – оновлення рухомого складу, оптимізації маршрутів, прозорого фінансування – проблема не зникне.

Отже, дискусія про тарифи в Києві – це не суперечка про 8, 20 чи 30 гривень за поїздку. Насправді йдеться про те, якою має бути модель міського транспорту: соціальною послугою, яка переважно фінансується з бюджету, чи системою, де головна мета – перекласти всі проблеми галузі на пасажира. І саме від відповіді на це запитання залежатиме не лише вартість проїзду, а й те, чи зможе Київ у найближчі роки забезпечити функціонування громадського транспорту без хронічного фінансового виснаження.

Порада від Business News:

• Розуміння реальної ситуації: Ця новина допоможе вам зрозуміти причини та потенційні наслідки підвищення тарифів на громадський транспорт у Києві. Вона надає різні точки зору – від міської влади до незалежних експертів та представників бізнесу.
• Планування бюджету: Якщо ви є мешканцем Києва або часто відвідуєте місто, ця інформація дозволить вам завчасно врахувати майбутні витрати на проїзд у своїх фінансових планах, особливо якщо ви користуєтеся кількома видами транспорту щодня.
• Альтернативи та заощадження: Аналіз експертів може спонукати вас розглянути альтернативні способи пересування (наприклад, більше ходити пішки) або ж планувати свої поїздки більш раціонально, щоб мінімізувати витрати.

За матеріалами: kp.ua