700-тисячне військо України після завершення війни: у що обійдеться безпека всієї Європи

Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ

Війна перетворила Україну на державу з однією з найбільших армій у Європі. Якщо до 2022 року Збройні Сили нашої держави становили дещо більше 260 тисяч військових, то до кінця 2025-го президент Володимир Зеленський заявляв про 880-900 тисяч вояків, що боронять Україну. Коротко про – про те, яке військо потрібно нашій державі і що для цього потрібно зробити.

Одна з провідних

Після зустрічі « коаліції бажаючих » Україна, Франція та Великобританія офіційно підписали декларацію про розгортання західного контингенту на території нашої держави. Іншими словами, планується створення багатонаціональних сил для гарантування безпеки України. Також з’явилася домовленість, що чисельність українського війська після закінчення війни становитиме до 700 тисяч осіб. Про це повідомив президент Франції Еммануель Макрон.

Наразі з декларацій та домовленостей не до кінця зрозумілі повноваження цього контингенту та його підпорядкування. Простіше кажучи – хто утримуватиме таку кількість військових? Лише Україна? Європа та Великобританія?

Цифра у 700 тисяч вояків навряд чи бентежить Україну, тим паче в умовах можливого завершення бойових дій – чому б і не служити… З точки зору суто чисельності, українське військо вже зараз є одним з найбільших у Європі. Перша – відомо хто, там обсяг «гарматного м’яса» досягає майже півтора мільйона. Далі ми, за нами Польща та Франція з приблизно 216 та 204 тисячами «багнетів» відповідно. Надалі чисельність регулярних військ стає значно меншою.

В Україні наразі служить близько 2% населення (якщо брати загальну чисельність 40 млн), у той час як для більшості держав ЄС цей показник рідко перевищує 0,5%, максимум 1%. У мирний час такі показники були б ознакою глибокої мілітаризації країни. В умовах повномасштабної війни і навіть можливого миру з непередбачуваним та агресивним сусідом поряд – це питання виживання.

Армія України стане захистом усього континенту?

Європейські політики все частіше підкреслюють: навіть після завершення активних бойових дій Україна не зможе дозволити собі радикальне скорочення війська. Занадто слабкі Збройні сили України означали б високий ризик реваншу та нового витка війни. Не будемо забувати, що поряд з Україною напівбожевільний сусід, який швидко зубожіє. Занадто потужна армія – це значне навантаження на економіку та суспільство. Тому в європейських столицях українську армію все частіше розглядають не лише як військове угруповання країни, що воює, а як довготривалий фактор стримування у Східній Європі.

Однак, чим довше триває війна, тим очевидніше – безкінечне збільшення чисельності неможливе. Ключовим стає не кількість вояків, а спроможність держави забезпечувати їх підготовку, боєздатність, ротацію та соціальний захист.

Саме тому західні аналітики все частіше говорять про трансформацію українського війська. Майбутнє бачать не в нескінченній мобілізації, а в більш стійкій моделі, де професійне ядро ​​поєднується з підготовленим резервом. Для України це означає непростий вибір між воєнною необхідністю та межами людського ресурсу.

На цьому тлі питання фінансування армії стає не менш важливим, ніж питання її чисельності. Україна сьогодні витрачає на оборону більше третини свого ВВП, майже 34% – це показник, який не має аналогів у світі.

Для порівняння: країни НАТО роками сперечаються через зобов’язання витрачати 2% ВВП на оборону, а для багатьох європейських суспільств навіть цей рівень залишається відчутним. Підняття планки до «воєнних» 5% ВВП на оборону країни взагалі може призвести до хаосу в державі. Приклад перед очима: українська економіка, яка працює в режимі воєнного виживання, а значна частина соціальних витрат підтримується за рахунок міжнародної допомоги. Європейці таке не переживуть, вони війни вже не пам’ятають. Допомагають – і на цьому дякуємо!

Тому ніхто там навіть не заїкнеться про пряме фінансування ЗСУ, нехай українці хоч тричі загинуть, захищаючи східний кордон Європи. Постачання озброєння, навчання, трохи коштів на соціалку – на це Європа згодна, це не вимагає зусиль та політичної волі. Хоча є певні мадяри та словаки, які категоричні у своєму «ні» щодо військової допомоги Україні.

Ніхто, окрім держави Україна, зараз не фінансує українське військо. Але питання – чи справедливо вимагати від держави, яка захищає не лише себе, а й східний кордон Європи, нести цей тягар самостійно? – вже порушено і вже викликало до життя певні розумові процеси.

Чи відправлятимуть європейські країни до нас свої контингенти, чи обмежаться спостерігачами – наразі незрозуміло. Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ

Розуміють – розуміють, але нічого не роблять

Відповіді немає і не очікується в найближчому майбутньому. Просте рішення – використовувати прибутки від заморожених російських активів, а також створення довгострокових європейських оборонних фондів, розширення програм безпеки, кредити врешті-решт – безкінечно обговорюється і поки що без результату.

Але вже Європа поступово приходить до усвідомлення, що українське військо – це не зовнішній проєкт, це не десь там, а елемент її власної безпеки десь тут. А ось скільки часу буде потрібно країнам на перехід від усвідомлення до дій – ніхто не скаже. Тієї самої політичної волі не вистачає.

Головне питання, яке залишається відкритим, виходить далеко за межі українського війська. Чи готова Європа визнати, що безпека на континенті більше не є безкоштовною, і що українська армія – це не лише український, а й загальноєвропейський проєкт?

Щоб мати армію в 700–800 тисяч осіб, Україні потрібна величезна мобілізаційна база: центри підготовки, запаси спорядження, логістика тощо. Поки що ми маємо дефіцит придатних за віком для служби чоловіків і жінок плюс відтік робочої сили через еміграцію та втрати. Як за таких умов набирати нові формування? Як мінімум для цього мають бути припинені військові дії, щоб біженці повернулися додому… І ця місія, на жаль, поки що нездійсненна.

Офіційно

– “Коаліція” домовилася про продовження вкрай важливої довгострокової військової допомоги та озброєння ЗСУ для забезпечення їхньої стійкої боєздатності, оскільки вони залишаються першою лінією оборони та стримування. Це включатиме, але не обмежуватиметься: довгостроковими оборонними пакетами; підтримкою у фінансуванні закупівлі зброї; продовженням співпраці з Україною щодо її національного бюджету на фінансування Збройних сил; доступом до оборонних складів та наданням практичної і технічної підтримки Україні у будівництві оборонних укріплень, – зазначено у Паризькій декларації « коаліції охочих », підписаній 6 січня 2026 року.

На тему

Чисельність армій Європи

• Євросоюз – 1,4 мільйона осіб
• Росія – 1,3 мільйона
• Україна – 900 тисяч
• Франція – 200 тисяч
• Велика Британія – 185 тисяч
• Німеччина – 182 тисячі
• Італія – 166 тисяч
• Іспанія – 133 тисячі
• Угорщина – 37 тисяч
• Бельгія – 34 тисячі
• Нідерланди – 33,6 тисячі
• Чехія – 283 тисячі
• Швеція – 14 тисяч
• Фінляндія – 12 тисяч
• Латвія – 8 тисяч
• Естонія – 7 тисяч