Віталій Кім на чолі Мінветеранів: Які виклики постали перед новим міністром

Фото: ФБ Український ветеранський фонд Підпишіться на нас в Google додати зараз

Призначення Віталія Кіма на посаду міністра у справах ветеранів викликало неоднозначну реакцію серед захисників України. Багато хто висловив обурення тим, що цивільну особу, навіть з репутацією ефективного управлінця, призначили на чолі відомства, яке, на їхню думку, має очолювати людина з бойовим досвідом. Навіть під час протестів, пов’язаних із відставкою попереднього міністра, лунали заклики: «Ветерана, а не Кіма».

Проте, кадрові рішення вже ухвалені, і новопризначений міністр розпочав свою роботу. Які очікування покладають ветерани на Віталія Кіма, дізнайтеся далі.

«Поки спостерігаємо…»

Каденція Віталія Кіма на новій посаді розпочалася з установчих зборів Ради ветеранів війни за незалежність України. Цей консультативно-дорадчий орган було створено наприкінці січня поточного року, а сформовано та розпочав роботу вже після звільнення Наталії Калмикової. До складу Ради увійшли 27 представників з усіх регіонів України, включно з Києвом, Севастополем та Кримом. Зазначалося, що делегати були обрані та затверджені ветеранами шляхом відкритих регіональних виборів.

Чи то випадковий збіг, чи спланований крок, але ця подія стала своєрідним плюсом для нового міністра. Сам факт існування дорадчого органу розглядається як готовність Віталія Кіма до діалогу з ветеранською спільнотою. Однак, існують побоювання, що цей захід може перетворитися на формальність. У коментарях висловлюється думка, що процес голосування не був прозорим, а представники областей – маловідомі особи, яким не висловлюють значної довіри. Загальний настрій залишається обережним.

– Першочерговим завданням для нового міністра має стати розробка чіткого плану зустрічей з ветеранами на місцях. Це дозволить йому отримати безпосереднє розуміння реальної ситуації, з якими викликами стикаються захисники, і з ким саме йому доведеться працювати, – наголошує колишній десантник, засновник ГО «Міцні 300» Андрій Кучер. – Ми також очікуємо від Віталія Кіма чіткого бачення подальшого розвитку ветеранської політики. Необхідно зрозуміти стратегічний напрямок руху та потенційні нові сфери діяльності. Важливо зберегти системність, не забуваючи про досягнення попередніх етапів та розвиваючи вже закладені позитивні зрушення.

Наш співрозмовник належить до тих, хто вважає, що на п’ятому році повномасштабної війни, питаннями ветеранів має займатися людина, яка сама пройшла через бойові дії. Водночас, Андрій визнає, що попередня очільниця Мінветеранів, Наталія Калмикова, хоч і не була ветеранкою, але проявила себе як сильний менеджер.

– Вона змогла ефективно організувати роботу відомства. Були певні питання до якості виконання, але й діяла вона в межах встановлених обмежень, зокрема фінансових. Які саме управлінські якості продемонструє Кім – покаже час. Нас не консультували щодо цього призначення, не надали жодних обґрунтувань. Найважливішим є почути програму розвитку Міністерства у справах ветеранів. Це дасть розуміння, чи є новий керівник технократом, чи людиноорієнтованим менеджером. Наразі ми спостерігаємо за розвитком подій…

Формування конкурентного середовища

Міністерство у справах ветеранів, хоч і є відносно “молодим” відомством (менш як 8 років з моменту створення), вже вшосте змінює свого очільника. Віталій Кім став шостим міністром. Якщо йому вдасться зберегти посаду протягом тривалого періоду, обсяг проблем, з якими доведеться працювати, лише зростатиме. Станом на 1 травня 2026 року статус ветерана мають понад 2 мільйони осіб. Після завершення війни очікується, що кількість ветеранів та членів їхніх родин може сягнути 5-6 мільйонів і більше. Це надзвичайно впливова суспільна група, яка вимагатиме врахування її інтересів, зокрема, у сфері державного управління.

Цікаво, що Віталій Кім ненароком сам створив собі додаткові виклики. У соціальних мережах активно поширюються цитати з його інтерв’ю виданню «Главком», де він закликав військових утримуватися від політичної кар’єри, аргументуючи це тим, що війна залишає відбиток на психіці (ПТСР, завищені очікування, загострене почуття справедливості), що може перешкоджати ефективній політичній діяльності. «У нас мають бути інтелектуальні керівники та депутати, які зможуть повноцінно, а не однобоко функціонувати». Ці слова зараз інтерпретуються як зневага до ветеранів та недооцінка їхнього потенціалу. У соцмережах лунають вимоги вибачитися та виправити ситуацію.

– На майбутнє було б доцільно сприяти формуванню більшої кількості ветеранів, які могли б стати гідними конкурентами для таких управлінців, як Кім. Це потребує розширення освітніх програм з розвитку лідерських якостей та підвищення рівня довіри з боку влади на різних рівнях, – переконаний Андрій Кучер. – Це допоможе уникнути ситуації, коли призначаються ефективні менеджери з тилу, а між ними та ветеранами виникає певний розрив.

Ветеранський простір – гарна й важлива ініціатива, тільки мало ветеранів про неї знають. Фото: ФБ Ветеран Черкаси

«Припинити створювати лише «гарну картинку»

Залишаючи посаду, Наталія Калмикова представила список своїх досягнень, серед яких – спеціалісти з супроводу ветеранів, цифровізація послуг та створення ветеранських просторів.

– Моє головне побажання: припинити створювати лише «гарну картинку» з мінімальним реальним наповненням, – зазначає голова правління ГО «Ветерани російсько-української війни «Честь Маю» Сергій Головко. – Візьмемо, наприклад, ветеранські простори. Ідея чудова: спеціаліст з супроводу ветеранів сидить і чекає, поки до нього прийде велика кількість колишніх військових. Але це не працює.

Сергій навів приклад своєї Черкаської області, де він особисто звертався до громад щодо кількості ветеранів, які коли-небудь скористалися послугами таких просторів, скільки з них їх отримали, і скільки ветеранів працевлаштовані в органах місцевого самоврядування.

– У деяких об’єднаних територіальних громадах навіть не знають точної кількості зареєстрованих ветеранів. Як можна говорити про ефективність, коли ми не маємо уявлення про те, скільки людей потребують цієї ефективності? Наприклад, на ветеранський простір витрачається 2 мільйони гривень на рік, а послугами скористалися лише десять ветеранів. Охоплення становить мінімальні 1-2 відсотки. Часто люди не звертаються самі, замикаються в собі. Їх необхідно активно шукати, пропонувати допомогу, підтримувати, інформувати про можливості. Натомість складається враження, що проблематикою ветеранів займаються всі, окрім самих ветеранів, які не залучені до цього процесу.

За оцінками Сергія, кількість ветеранів, які знайшли стабільну роботу, є надзвичайно малою. Хоча держава й надає гранти на розвиток бізнесу, отримання коштів не гарантує успіху в довгостроковій перспективі.

– Дозвольте пояснити на власному прикладі. Ми з дружиною отримали гранти від служби зайнятості для ветеранів, за що дуже вдячні, оскільки вони допомагають у складанні бізнес-планів. На цих етапах труднощів немає. Але реальний бізнес починається тоді, коли проєкт запрацює. У нас – магазин квітів. За кілька будинків – магазин мережива. Чому покупці мають обрати нас, а не конкурентів? Держава не сформувала чіткого меседжу про необхідність підтримки ветеранського бізнесу, не виділила його рекламно. Хіба складно створити привабливі наліпки чи рекламний ролик, який би закарбувався в пам’яті? Держава прагне, щоб ветерани брали більше грантів, але для цього потрібні успішні кейси. Наразі ж захисники неохоче беруть участь, не вірячи у власні сили для розвитку. Більшість справ ідуть не так добре, як хотілося б.

Ветеранів підтримують в бажанні відкрити свій бізнес – але цієї допомоги не завжди достатньо. Фото: ФБ Український ветеранський фонд

…і надзвичайно складна проблема НВМК

Окрім підтримки бізнесу, ветеранам пропонують працевлаштування на комунальних підприємствах, проте рівень заробітної плати там залишається низьким.

– Теоретично, можливо, варто було б запровадити ветеранські доплати? – міркує Сергій Головко. – Так, фронтовики отримують пенсію, але значна її частина йде на придбання ліків. Перелік безкоштовних препаратів не завжди вирішує проблему, оскільки вони або неефективні, або дуже специфічні. Задекларовані медичні пільги для ветеранів на практиці майже не працюють. У місцевих установах часто говорять: «Ви вже не військовослужбовці, а цивільні», щодо пріоритетної госпіталізації. Через це доводиться чекати на госпіталізацію місяць-два.

За словами Сергія, є питання і до якості психологічної допомоги. Хоча держава гарантує її надання та оплату, психологи часто є цивільними особами і не завжди мають належну фахову підготовку.

– Нерідко трапляється, що до психолога звертається молода дівчина. Починаєш розповідати їй про свої проблеми, а вона сама починає плакати. У нас була ініціатива, яку я хотів би бачити реалізованою: підготовка психологів з числа ветеранів. Деякі з них мають відповідну освіту, інші – здібності та бажання. Можна організувати навчання та курси. Це був би діалог між людьми, які розуміють одне одного. Психолог, який сам пройшов через стресові ситуації війни та подолав їх наслідки, зможе ефективно допомогти іншому ветерану. Також не секрет, що багато хто після фронту стикається з проблемами алкогольної залежності. Потрібна дієва програма подолання цієї залежності. У нас, наприклад, у Черкасах, наркологічний диспансер – це жахливий стан. Людина, яка не може впоратися з однією травмою, отримує нову.

Рада сімей загиблих захисників і захисниць при Мінветеранів також висунула низку проблемних питань, які потребують вирішення. Звернення від 19 липня, що складається з трьох сторінок, охоплює законодавчі ініціативи, спрямовані на подолання певних видів несправедливості. Подібні звернення, ймовірно, надходитимуть і від інших громадських організацій.

Існує ще одна надзвичайно складна проблема, яка зайшла в глухий кут і яку рано чи пізно доведеться вирішувати, – це функціонування Національного військово-меморіального кладовища, яке стало предметом численних скандалів та судових розглядів. Навесні поточного року через високий рівень ґрунтових вод та значні опади меморіал було підтоплено, як і прогнозували незалежні експерти. Наприкінці січня Верховний Суд визнав незаконним передання земельної ділянки в Мархалівському лісі для створення НВМК, проте поховання продовжуються.

«Новому керівнику Мінветеранів хочеться побажати мудрості, розсудливості та політичної сміливості – не повторювати помилок попередників і мати достатньо гідності, щоб визнати очевидне: НВМК необхідно перенести, доки впертість та свавілля чиновників не перетворять місце поховання героїв на остаточне святотатство – коли захисників України ховають у воді та болоті, а державні мільярди тонуть разом із ними», – йдеться у зверненні Київського еколого-культурного центру до нового міністра.

Порада від Business News:

Ця стаття надає цінну інформацію для ветеранів та їхніх близьких, а також для всіх, хто цікавиться ветеранською політикою. Вона висвітлює ключові виклики та очікування, пов’язані з призначенням нового міністра у справах ветеранів, Віталія Кіма. Розуміння цих проблем допоможе громадськості ефективніше взаємодіяти з Міністерством та відстоювати свої права. Стаття також пропонує конкретні шляхи вирішення актуальних питань, що може бути корисним для розробки подальших стратегій підтримки ветеранів.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: kp.ua