Російський книжковий ринок під ковпаком: класику маркують, сучасників викреслюють

Фото: інстаграм globusbooks

Ситуація на книжковому ринку Російської Федерації викликає дедалі більше занепокоєння. На тлі посилення контролю з боку влади, спрямованого на обмеження будь-якого контенту, що виходить за рамки встановлених “норм”, під удар потрапляють не лише сучасні автори, а й визнані класики. Ця стаття розглядає аспекти повернення цензури в російську літературу.

Книги для всіх вікових груп під прицілом

За даними видання Der Spiegel, що посилається на анонімні джерела у видавничій сфері, в Росії запроваджено практику залучення експертів для ретельного аналізу літературних творів на предмет наявності “чутливого” контенту перед їхнім випуском у світ.

Термін “чутливий уривок” може охоплювати широкий спектр тем: від питань ЛГБТК+ до критики чинної влади, від згадок про наркотичні речовини до західної філософської думки. Стосовно авторів, чиї твори вважаються “сумнівними” з точки зору держави, таких як Борис Акунін, Володимир Сорокін, Людмила Улицька, Дмитро Глуховський, Віктор Шендерович, застосовуються більш радикальні заходи: їхні книги припиняють видавати, а вже опубліковані – вилучають з продажу та складів.

При цьому, головним критерієм для цензорів є політична позиція автора, тоді як зміст його творів відходить на другий план. Хоча, очевидно, ці фактори часто взаємопов’язані.

Показовим прикладом стала спроба цензурувати книгу Григорія Остера “Шкідливі поради”, в якій, на думку контролюючих органів, були виявлені “педагогічно сумнівні установки”. Ініціатором перевірки цієї гумористичної збірки, що містить, наприклад, іронічні поради щодо поведінки, виступив голова Слідчого комітету РФ Бастрикін.

Варто зазначити, що Григорій Остер у лютому 2022 року висловився проти війни в Україні та виїхав до Латвії. Книга “Шкідливі поради” видається з 1990 року, а перші вірші з цієї серії з’явилися ще в журналі “Колобок” у 1983 році.

“Біографія Пазоліні. Померти за ідеї” Роберто Карнеро з зафарбованими чорним сторінками стала прикладом абсурдної цензури. Фото: соціальні мережі Globusbooks

Під прицілом – “сонце” російської поезії

Твори класиків, зокрема російських, також потрапили під пильну увагу пропагандистських механізмів. З набуттям чинності закону про заборону пропаганди наркотиків, такі згадки були виявлені у текстах Пушкіна, Толстого, Гоголя та інших, що призвело до появи попереджувальних маркувань. Це стосується й творів сучасних авторів, таких як Віктор Пелевін, Олександр Звягінцев, Стівен Кінг, Чак Паланік. Навіть Сергій Лук’яненко, який активно підтримував “СВО”, опинився під підозрою за свої “Лицарі сорока островів”.

Пропаганду було знайдено також у детективних романах Віктора Доценка, творах Діни Рубіної, Тетяни Устінової, віршах Салмана Рушді, повістях та романах Артуро Перес-Реверте, а також у творах Паоло Коельо, Ю Несбе, Сомерсета Моема та інших. Навіть детективи про Шерлока Холмса були включені до переліку “книг, що містять згадки наркотичних засобів”, проте видавництву вдалося відстояти Артура Конан Дойла та його персонажа.

У списку фігурує і Михайло Булгаков. Раніше до нього додавали Пушкіна, Гоголя та Толстого, але згодом їх виключили з переліку щодо пропаганди наркотиків, хоча й з певними застереженнями. Було знайдено “геніальне” рішення: книги, видані до 1990 року, не потребують маркування, тоді як видані після цієї дати – так. Це означає, що шанс знайти сучасне видання Пушкіна з попередженням про наявність згадок про наркотики є цілком реальним.

Застосування нейромережі для автоматичного пошуку ключових слів та видачі попереджень у текстах викликає особливе занепокоєння. Штучний інтелект, очевидно, не розрізняє контекст, і навіть непряма згадка слів “кокс” чи “драп” (навіть якщо йдеться про тверде паливо або тканину) може призвести до появи ярлика.

У соціальних мережах вже жартують, що знаменита фраза з мультфільму “Навколо світу за 80 днів” – “У вас є план, містер Фікс? – У мене завжди є план!” – також може бути прирівняна до згадки наркотичних засобів, якщо мультфільм має текстову версію. Це ставить під сумнів майбутнє дитячої літератури.

Твори Пушкіна в російських інтернет-магазинах супроводжуються подібними коментарями. Фото: скріншот ozon.ru

Замазування сигарет та руйнування сюжету

Ситуація у кінематографі не менш дивна. Нещодавно було заборонено серіал “Метод-3” через “порушення традиційних цінностей”, хоча перші два сезони, присвячені схожій тематиці, залишаються доступними.

Навіть у старих радянських фільмах вирізаються сцени, які раніше вважалися нормальними, але тепер класифікуються як “порушення традиційних цінностей”. Цигарки, пляшки з алкоголем, зображення оголених жінок, сцени насильства – все це замазується або видаляється, що суттєво ускладнює сприйняття сюжету та розуміння контексту.

З огляду на те, що у радянських фільмах, навіть дитячих, дорослі персонажі часто курили, не викликаючи при цьому у дітей бажання наслідувати цю поведінку, сучасні дії російських цензорів видаються надмірними.

Прикладом може слугувати вирізана частина серії серіалу “Інтерни”, де один із персонажів бачить сон про стрибок з даху. Раніше цей епізод трактувався як роздуми про право вибору, а тепер сюжетна лінія обривається, залишаючи глядача без пояснень.

“Гра престолів” також зазнала цензури: до 15% хронометражу було вирізано через закон про традиційні цінності, включаючи ключові сцени. В результаті сюжет став незрозумілим, мотивація героїв – невиправданою, а перегляд серіалу, за відгуками глядачів, став неможливим.

Цензури зазнала й японська манга. Користувачі соціальних мереж помітили, що зі збірки історій “Що у неї з обличчям”, присвяченої дорослішанню та життю людей з атопічним дерматитом, зникли 6 сторінок, а деякі ілюстрації були зафарбовані чорним. Книга вийшла у 2024 році, але увага на ці зміни звернули лише нещодавно.

“Цензури немає!”

Всупереч заявам російської влади про дотримання Конституції та відсутність цензури, факти свідчать про жорстке “редагування” літературних творів, аж до відкликання тиражів, видалення цілих блоків тексту та обмеження тематики. При цьому, ці процеси ініціюються не державними органами, а самими видавцями в рамках “самоцензури”, що покликана уникнути будь-яких потенційно “аморальних” тем, навіть якщо вони присутні у творах класиків.

Російські громадяни, звиклі до обмежень, здебільшого реагують пасивно, висловлюючи своє невдоволення в кулуарах, але приймаючи нові правила. З часом, це може призвести до того, що люди почнуть сприймати ці обмеження як норму, подібно до того, як у радянські часи заперечувалася наявність алкоголю чи сигарет.

З іншого боку, ці самі цензори, побоюючись помилок, можуть відкидати навіть необхідний контент. Це ставить під сумнів можливість видання літератури на медичну тематику, зокрема, пов’язану з наркологією, або творів, що висвітлюють культуру “хіпі” чи “бітників”. Ймовірно, у Росії нейромережа стане більш послідовною та логічною, ніж громадяни, які, під впливом пропаганди, беззастережно вірять у непогрішність влади.

Порада від Business News:

Ця інформація є надзвичайно важливою для всіх, хто цікавиться книговиданням, літературою та станом культури в Росії. Вона допомагає зрозуміти глибину втручання держави в творчі процеси та потенційні наслідки цього для світової літературної спадщини. Для видавців та авторів, які працюють з російським ринком, це сигнал про необхідність адаптації до нових, жорстких правил гри, а для читачів – про можливе обмеження доступу до певних творів.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: kp.ua