Синхронні заклики до миру: чи існує спільний політичний проєкт Гетманцева та мера Харкова?

На тлі посилення російських атак на Київ та інші регіони України, низка впливових політиків одночасно висловилися за необхідність мирних переговорів з агресором. Цю “свіжу” концепцію озвучили народний депутат Олексій Гончаренко (який втратив місце у фракції “ЄС” через це), “слуга народу” Данило Гетманцев та мер Харкова Ігор Терехов. Цікаво, що останні двох у медіа пов’язують спільним політичним проєктом, який нібито базується на неурядовій Асоціації прифронтових міст та громад (АПМГ).

Що насправді відбувається з цим проєктом? Чому його ключові діячі говорять про мир, тоді як об’єктивних зрушень у позиції Кремля не спостерігається? І чи знайдеться місце для Гончаренка у команді “миротворців”, чи політик розбудовуватиме власну структуру? Про це повідомляє “Телеграф”.

Асоціація “за все добре”

Розмови про потенційну “партію Гетманцева” розпочалися ще влітку минулого року, а вже у вересні 2025-го була формалізована АПМГ. Її очільником став Ігор Терехов, проте у заснуванні асоціації, окрім нього, брав участь Данило Гетманцев та нинішній міністр у справах ветеранів Віталій Кім.

Офіційна місія АПМГ звучить як “сприяння розвитку прифронтових громад України через безпечне відновлення, стимулювання економічної активності…” та подібні декларовані цілі.

Публічна діяльність Асоціації демонструє класичні ідеї “за все добре проти всього поганого”. Наприклад, Терехов та його соратники виступили з ініціативами щодо зниження ПДВ на продукти харчування та медикаменти, підвищення виплат для внутрішньо переміщених осіб, а також збільшення заробітних плат для соціальних працівників і педагогів. Варто зазначити, що останній законопроєкт подав до парламенту саме Данило Гетманцев.

Звісно, об’єднання мерів, голів громад та народних депутатів у альянси є цілком природним явищем, адже це надає можливість впливати на рішення центральної влади. Показовим прикладом є Асоціація міст України, яку очолює мер Києва Віталій Кличко, і яка успішно лобіювала збереження ПДФО (податку на доходи фізичних осіб) у місцевих бюджетах. Проте, амбіції АПМГ, схоже, виходять за межі суто регіональної політики.

Так, Терехов на сайті АПМГ коментував питання, які далекі від повноважень міського голови. Зокрема, він висловлювався щодо політики мобілізації, закликаючи Міністерство оборони ретельно розбиратися у кожному резонансному епізоді та запровадити використання нагрудних камер для співробітників ТЦК. Також він пропонував підвищити мінімальну заробітну плату та пенсію, що перегукується з позицією Гетманцева.

“Партія війни”

Найбільш показовим кроком Терехова, синхронізованим із Гетманцевим, стали заяви про мир. Мер та депутат одночасно використали наратив “партія війни”.

«Для мене логіка “партії війни” починається там, де війну сприймають як безальтернативне майбутнє України. Я з цим не згоден. Нашу здатність витримувати війну не можна сприймати як згоду жити в ній. Ми прагнемо миру та добробуту», – зазначив Терехов.

«Партія війни реагує не стільки на конкретний мирний план, скільки на саму можливість його обговорення. Будь-хто, хто вимовляє слово “мир” у позитивному контексті, стає їхнім прямим ворогом», – написав Гетманцев.

Чому заяви такі схожі?

«Тому що вони працюють на спільному полі, – пояснює політолог Ігор Рейтерович. – Коли Гончаренко виступив зі своєю промовою [про мир], вони злякалися, що він займе цю нішу, а їм нічого не дістанеться, тому вони активно включилися. Не виключаю, що це узгоджена історія з Офісом президента: мовляв, подивимось, як суспільство відреагує на такі заклики».

Втім, щодо якості такого наративу, то тут виникають суттєві питання, адже, виходячи з логіки Терехова та Гетманцева, Україна нібито розділена на два табори: “партію війни” та “людей миру”. Якщо відкинути оцінку якості, то це виглядає як скоординована політична позиція. А якщо так, то спільний політичний проєкт дійсно існує?

Що відбувається з проєктом?

Сам Терехов навесні категорично заперечував будь-яку політичну співпрацю з Гетманцевим. Хоча на той час соціологи вже пророкували уявній партії Кіма, Терехова та Гетманцева третє місце на гіпотетичних виборах. Це доволі вагомий результат, але Терехов, схоже, від нього відмовився.

«Впевнено можу сказати, що політичного проєкту, в якому б одночасно були Терехов і Гетманцев, не було в минулому, не існує зараз і не буде в майбутньому», – заявив очільник Харкова.

Данило Гетманцев у коментарі “Телеграфу” підтвердив цю позицію.

«Він [Терехов] ще навесні зазначив, що не бачить мене у своїй партії», – пояснив народний депутат.

Щодо синхронності заяв про мир, то, на думку Гетманцева, в цьому немає нічого дивного.

«Це не виключає того, що він [Терехов] і я представляємо більшість українців, які прагнуть миру, а не війни. Я за мир. І Терехов за мир. До чого тут спільні проєкти?» – додав нардеп.

Як повідомляє виданню співрозмовник в Асоціації прифронтових міст та громад, народний депутат і мер перебувають в альянсі, але дуже умовному.

«Гетманцев та Ігор Олександрович [Терехов] розглядають можливість створення власних політичних сил і планують рухатися кожен окремо. Певний час вони тісно співпрацювали. Проводилися соціологічні дослідження електоральних перспектив. Однак, як ви пам’ятаєте, саме Терехов першим почав дистанціюватися від ідеї спільного політичного проєкту», – підкреслює співрозмовник.

Водночас, за словами джерел у керівництві парламентської фракції, союз може залишатися “живим”.

«З високою ймовірністю можна стверджувати, що Терехов і Гетманцев у певному сенсі справді співпрацюють. Ми бачимо, що Гетманцев активно долучається до проєкту прифронтових громад. Звісно, Харків є прифронтовою громадою, і в цьому контексті вони співпрацюють, тому так, проєкт існує», – пояснює джерело.

Очільник фракції “Слуга народу” Давид Арахамія, якому приписували кураторство цим проєктом, традиційно відхрещувався від такого активу.

«Але Гетманцев та Арахамія дуже тісно співпрацюють, тому я не здивуюся, що цей проєкт існує за згодою з Давидом. Хоча Гетманцев – соціаліст. Причому соціаліст не європейської формації, а радше пострадянський. Чого, до речі, не скажеш про Давида. Це абсолютно інший формат. Але про те, що відбувається, Давид точно знає», – зазначає співрозмовник у парламентській більшості.

Про це також відомо і владі. Більше того, їм надається повна підтримка та сприяння. Наприклад, у серпні Прем’єр-міністр Сергій Корецький особисто зустрівся з Тереховим. Публічно він не проводив окремих зустрічей з іншими мерами. Президент також провів особисту зустріч з Тереховим. Звісно, ці зустрічі подавалися під виглядом обміну досвідом щодо роботи з прифронтовими громадами, хоча в Україні таких не одна.

Чи є шанси?

Згідно з останнім літнім опитуванням центру SOCIS, рейтинг проєкту Кіма–Терехова (без згадки Гетманцева) знизився до шостого місця.

Однак співрозмовники видання у парламентській більшості наголошують, що шанси на виборах у проєкту все ж залишаються непоганими.

«Звісно, шанси у такого проєкту є. Певний прошарок суспільства, я б назвав його пострадянським, з відчуттям соціалізму, “лівацький”, становить свої 10-15%. Інша річ, що на цьому полі буде багато претендентів. Відповідно, є висока ймовірність, що вони просто розірвуть це поле між собою, і ніхто не пройде. Поле надто вузьке. До того ж, усі будують своє публічне політичне обличчя, не усвідомлюючи майбутнього України. Вони будують його на сьогоднішньому дні. Вони не пропонують і не бачать, якою буде Україна після війни. Що таке завершення війни? В якому вигляді воно відбудеться? Яким буде запит суспільства? А сьогоднішній стан речей точно не буде актуальним після завершення війни», – зазначає джерело.

«Гетманцев робитиме ставку на відвертий популізм та партію патерналізму. Його риторика стосується пенсіонерів, необхідності сплати податків бізнесом та електорату, який прагне завершення війни будь-якими способами. А Терехов фокусуватиметься на ролі ефективного господарника. І разом їм буде дуже складно. Це була спроба, яка не спрацювала. Тому вони підуть паралельними шляхами», – додає Рейтерович.

А що буде з Гончаренком?

Чи варто зараховувати Олексія Гончаренка до табору Гетманцева чи Терехова через схожу риторику щодо миру? Джерела у парламентській більшості зазначають, що це абсолютно неможливо.

“Телеграф” звертався до самого Гончаренка з проханням прокоментувати його бачення свого політичного майбутнього, але на момент публікації матеріалу нардеп не відповів.

«Не думаю, що навколо Гончаренка збереться якась депутатська група, адже він ніколи не був відомий особливими контактами з іншими депутатами. Це не історія Разумкова. Він і в “Європейській солідарності” тримався достатньо окремо. І не можна сказати, що у нього була група однодумців чи соратників, – зазначає Рейтерович. – Це буде історія на рівні позафракційного депутата, але дуже активного. Поза цим, я вважаю, він почне будувати свою окрему політичну кар’єру. Тим більше, у нього є основа – “Гончаренко центри”. Так, це громадські організації, але їх можна буде використати як точки для громадсько-політичного зростання в майбутньому».

Яким може бути таке зростання? Власна партія?

«Не думаю. Адже партія – це глобальна історія. А от піти на вибори президента – це може мати місце. За логікою, система виборів до парламенту має бути новою – пропорційною. Але якщо залишать мажоритарні округи, то для Гончаренка не буде проблемою переобратися», – резюмував Ігор Рейтерович.