Олександр Коваленко: Федоров на чолі Міноборони — це перехід України на військову економіку

Фото: сторінка Михайла Федорова у Х

Президент Володимир Зеленський запропонував призначити на пост міністра оборони Михайла Федорова, який є експертом у сфері цифрових технологій та безпілотних апаратів. Які цілі ставляться перед новим очільником оборонного відомства після його затвердження у Верховній Раді, які питання потрібно вирішити і що необхідно зробити, журналіст Коротко про запитав у військового аналітика Олександра Коваленка.

Акцент – концентрація прямо на продукції ОПК для армії

Військовий експерт Олександр Коваленко. Фото: ФБ Олександр Коваленко

– Обрання на посаду нового керівника Міноборони сприймається деякими аналітиками як свідчення того, що Україна остаточно переходить на рейки військової економіки. Чи це насправді так?

– Так, особливо з огляду на те, що главою Офісу президента став військовий розвідник Кирило Буданов. А разом із призначенням Федорова очільником Міноборони це вже демонструє, що ми переходимо суто на військовий формат в економіці. І справді, новопризначений міністр оборони Федоров – це саме та особа, котра займалася відповідними питаннями стосовно «Армії дронів» тощо. А це все вказує на нашу підготовку до більш глибокого перетворення економіки під час військового стану.

– Що це конкретно означає – “військова економіка”?

– Це перенаправлення як державного, так і приватного сектору на виготовлення продукції, потрібної насамперед для підтримки та застосування у військово-промисловій сфері. Тобто акцент цілком на тому, щоб виробництво було зосереджено безпосередньо на оборонно-промисловому комплексі для армії.

– А чи своєчасний цей перехід саме зараз, коли великі сподівання покладаються на дипломатичні перемовини?

– Я не знаю, хто покладає великі сподівання на дипломатичні перемовини, адже вони не дають жодного відчутного результату. Тобто це введення від самого початку в оману тих, хто вважає, що буде якийсь прогрес. Нічого подібного не буде. Війна триватиме у 2026 і навіть у 2027 роках, допоки Росія не капітулює. Тут є два варіанти: або Росія захоплює всю територію України, або капітулює. Ми здаватися не маємо наміру, тому нам потрібен лише другий варіант, а отже – посилення саме нашої військової складової.

– Свого часу і Путін на посаді глави Міноборони РФ змінив військового Шойгу на економіста Білоусова. Це наша дзеркальна відповідь?

– Ні, це вимога часу. У Росії відбулася зміна глави Міноборони від безвиході, оскільки Шойгу був зовсім не той керівник, який міг би продовжувати обрану Путіним лінію для так званої СВО. Це людина, яка повністю себе не виправдала.

Ми ж зараз обираємо інший шлях розвитку. Але той факт, що на посаду міністра оборони призначається саме цивільна особа, не означає, що ми рухаємося в тому ж напрямку, що і в Росії. У нас за законом взагалі міністр оборони має бути цивільним. Тоді як у Росії це якраз незвично, бо там призначається саме «військовий» міністр оборони, це військова посада. Тому я не можу стверджувати, що це така дзеркальна відповідь.

Можливості для повної самодостатності армії вітчизняними боєприпасами є

– Які наразі є проблеми в оборонній сфері, що потребують термінового вирішення? Що потрібно швидко змінити?

– Якщо ми говоримо про діяльність безпосередньо Міністерства оборони, то необхідно насамперед досягти справедливого розподілу замовлень підприємствам військово-промислового комплексу. Оскільки зараз ми не бачимо такого справедливого розподілу. Наразі багато замовлень отримують підприємства, які зовсім не мають досвіду виробництва тієї чи іншої продукції, особливо в питаннях виготовлення боєприпасів для артилерії.

Також потребують вирішення серйозні питання, пов’язані з відсутністю державної компенсації для підприємств ВПК, які потрапляють під удар під час масованих російських атак. Це питання взагалі не підіймається, але це не менш важливий аспект, ніж, наприклад, коли б’ють по енергетиці.

Усі кажуть: було завдано удару по об’єкту енергетичної інфраструктури, і його треба терміново відновлювати. А коли вражають підприємство ВПК, яке має від держави замовлення, то воно після цього не має жодних пільг. Навпаки, вони отримують штрафні санкції, їх викликають до суду, і замість того, щоб відновлювати виробництво, починається процес усіх цих судових обговорень і вирішення питання щодо відтермінування цієї компенсації через невиконання держзамовлення.

У нас багато говорять, що нам треба підтримувати наш військово-промисловий комплекс, але за цей час ми не побачили якихось результативних рішень, пов’язаних із тим, щоб ВПК дійсно підтримувався.

Також необхідно врегулювати питань із справедливим розподілом військових замовлень. Тобто у нас часто спостерігається така картина: наприклад, підприємство може виготовляти 200 тисяч снарядів на рік, але воно отримує замовлення від держави на три місяці лише на 50 тисяч боєприпасів – і все. Після цього підприємство простоює. Я думаю, що на міністра Федорова покладена велика відповідальність, і на його плечах буде вирішення актуальних питань.

– А які у нас труднощі у сфері постачання зброї та боєприпасів для фронту?

– Знову ж таки, це все залежатиме від того, як вирішуватиметься надалі питання із замовленнями. У нас за ці чотири роки виробництво боєприпасів зробило не просто крок, а великий ривок уперед. Але проблема полягає в тому, що підприємства-виробники зброї та боєприпасів не отримують від держави максимального обсягу замовлення. Воно завжди має якийсь обмежений характер.

Або ці замовлення отримують підприємства, які не можуть вчасно виконати поставлені завдання через те, що ці підприємства взагалі ніколи не виробляли той чи інший тип боєприпасів. Наприклад, у 2023-2024 роках було зірвано низку контрактів на виробництво снарядів 155-го, 30-го калібрів та тринітротолуолу для вибухівки. Тому що контракти отримали від держави підприємства, які навіть не мали лінії виробництва саме під ці боєприпаси.

Дронів та роботів у ЗСУ при Федорову стане ще більше. Фото: ФБ Генштаб ЗСУФото: ФБ Генштаб ЗСУ

Потрібні максимальні завантаження вітчизняних ліній виробництва зброї

– Відомо, що Михайло Федоров є фахівцем із безпілотних систем, дронів. Як це може вплинути на їх виготовлення та постачання армії?

– Дійсно, БпЛА – дуже добре знайома йому галузь. Але, в принципі, завдання міністра оборони полягатиме не в лобіюванні окремо взятого типу озброєння, а в комплексному відстоюванні позиції щодо всіх засобів оборонного типу, всього того, що нам необхідно. Тому це буде непросто, але є надія, що він впорається.

– Міністр оборони напряму не впливає на ситуацію на фронті – це прерогатива Генштабу та головнокомандувача Олександра Сирського. Але все ж таки, на що може вплинути нове призначення безпосередньо у війні?

– Правильними контрактами, військовими замовленнями та акцентуванням уваги на тому озброєнні, яке потрібне для фронту, а не шляхом лише одного піару чи чогось подібного.

– А що нам зараз насамперед на фронті потрібно?

– Окрім дронів – це, звісно ж, артилерія, протипіхотні загородження, техніка та засоби ураження саме протипіхотного типу, бо ворог зараз воює переважно піхотою.

– Нам Європа вже другий рік обіцяє мільйон снарядів. Яка у нас ситуація зі «снарядним голодом» на фронті – він є чи немає?

– Потреба у снарядах є, і вона зберігається, але поступово ми виходимо на наші лінії виробництва, які здатні частково забезпечити наші потреби. Ще не повністю, а частково, але це вже набагато краще, ніж було у 2022-2024 роках. Але знову ж таки, все залежить від того, що нам потрібні максимальні завантаження наших ліній виробництва.

Щодо боєприпасів: якщо ми отримуватимемо всі замовлення в тих самих обсягах, які ми можемо виконувати майже щороку, то ми дуже швидко вийдемо на самозабезпечення і не залежатимемо взагалі від наших іноземних партнерів.