Літня наступальна кампанія противника: Чи відкриє вона “вікно можливостей” для ЗСУ восени?

Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ

За даними української розвідки, окупаційні сили планують розпочати нову наступальну кампанію протягом літа. Військовий експерт Олександр Коваленко в інтерв’ю для “Коротко про” проаналізував поточну ситуацію на фронті, оцінив стратегічну доцільність укріплень навколо Одеси та Луцька, пояснив, чому Україна має перевагу у війні дронів, та поділився думками щодо прогнозів щодо завершення активної фази бойових дій.

Інтенсивність боєзіткнень зросла: від 200–250 до 300 на добу

Військовий експерт Олександр Коваленко Фото: minval.az

– Чи очікувати нам анонсованого наступу росіян цього літа, і коли він може розпочатися?

– Фактично, він уже триває, проте окупанти ще не залучили свій стратегічний резерв, який налічує близько 20 тисяч особового складу. Цей резерв буде введено в дію там, де вони виявлять певну вразливість у нашій обороні. Головне завдання ворога – ідентифікувати слабкі місця в обороні українських військ по всій лінії фронту. Цього вони не змогли досягти навесні, тому прагнуть прискорити цей процес у червні.

Це пояснює зростання кількості боєзіткнень у другій половині травня. Зараз середній показник становить 300 сутичок за добу, тоді як у першій половині травня цей показник коливався в межах 200–250. Росіяни активно вивчають нашу оборону, і там, де вони визначать для себе пріоритетний напрямок, там і зосередять свої стратегічні резерви. Отже, літня наступальна кампанія вже набрала обертів.

– На яких напрямках спостерігається значне скупчення ворожих сил?

– Основний ударний компонент окупантів – це 5-та загальновійськова армія, до якої були додані підрозділи 29-ї та 36-ї загальновійськових армій. Наразі суттєвих змін у концентрації військ противника не зафіксовано.

– Отже, російська сторона ще не визначила, на якому саме напрямку зосереджуватиме свої зусилля?

– Так, але в їхніх пріоритетах одразу кілька напрямків. Це Гуляйпільський напрямок у Запорізькій області, Покровсько-Мирноградська агломерація, Костянтинівський, Добропільський напрямки, а також планується відкриття Дружківського напрямку. Пріоритетом залишається прорив до Слов’янсько-Краматорської агломерації зі східного флангу, а також Лиманський та Куп’янський напрямки. Вони також намагаються розширити наступ на Борову, і активізуються в районі Вовчанська.

Як бачимо, перед російськими військами стоїть значна кількість завдань, але при цьому їхній стратегічний резерв становить лише 20 тисяч осіб, що є найменшим показником з 2022 року. Тому вони використовуватимуть його дуже вибірково, на ділянках, де очікують досягти відчутного результату.

Прогнозовані потреби противника: 100 тисяч резервістів щомісяця

– Володимир Путін проводить приховану мобілізацію. Скільки людей вони можуть мобілізувати і куди направити?

– Прихована мобілізація не дозволить отримати необхідні ресурси, які оцінюються до 100 тисяч осіб. Цей процес має характер збору бази даних для майбутньої загальної мобілізації, яка, ймовірно, відбуватиметься у репресивному форматі.

– Коли Путін може вдатися до цієї “репресивної” мобілізації?

– Гадаю, це станеться після виборів до російської Думи, тобто в зимовий період.

– Ви зазначили, що росіянам щомісяця потрібно близько 100 тисяч резервістів. Які орієнтовні втрати ворога за аналогічний період?

– Середньостатистичні втрати окупаційних військ становлять приблизно 32–33 тисячі осіб на місяць. Для повної компенсації цих втрат та формування нових резервів їм необхідно мобілізувати близько 100 тисяч осіб щомісяця.

– Чи існує реальна загроза з боку Білорусі? Чи зможе Путін переконати Лукашенка розпочати наступ з цієї території?

– Наразі суттєвих змін у Білорусі не спостерігається. Немає ознак формування ударного угруповання чи підготовки до нього. Це може статися будь-коли, але станом на сьогодні, там відсутні сили та засоби для наступальних дій.

Путін постійно тисне на Лукашенка, спонукаючи його до вступу у війну. Однак білоруський лідер усвідомлює наслідки: якщо він піде на цей крок, Україна не буде так толерантно ставитися до Білорусі, як у 2022 році. Лукашенко бачить на прикладі Росії, як це, коли по території починають завдавати ударів безпілотники. Білорусь, порівняно з Росією, значно доступніша для наших дронів, що робить виконання завдань значно простішим.

Тактика окупантів: інфільтрація та локальні удари

– Чому укріплюються окопи навколо Одеси? Чи може ворог створити там потужне угруповання без Чорноморського флоту, який наші атаки змусили відступити до Новоросійська?

– Це превентивний захід. Набагато гіршою була б ситуація, якби там не було лінії оборони. Тому наявність укріплень є позитивним фактором. Окопується не лише Одеса, а й Луцьк, Рівне. Аналогічні заходи мають вживатися не лише в прифронтових містах, як Харків, Суми, Чернігів, а й у Дніпрі, Запоріжжі та інших обласних центрах.

– Донедавна головною тактикою росіян на фронті була інфільтрація малими групами через наші оборонні лінії з подальшою концентрацією для потужного удару. Чи відбудуться зміни в цьому підході?

– Ні, глобально ця тактика найближчим часом не зміниться. Масштабні штурмові дії окупанти можуть застосовувати лише на окремих ділянках фронту, виключно за ситуативними обставинами. Якщо виникне гостра потреба або будуть встановлені жорсткі дедлайни, вони можуть прискорити цей процес, вдаючись до ударів та спроб прориву. Однак загалом, їхні дії залишатимуться в межах тактики малих тактичних груп та інфільтрації. Основний підхід не зміниться.

Восени Україна може отримати стратегічну перевагу

– Ми успішно тримаємо вогневий контроль на значній глибині тилу ворога, від 90 до 200 кілометрів. Який вплив матиме наша блокада логістики противника за допомогою дронів на ефективність оборони протягом літньої кампанії?

– Вважаю, що це матиме вирішальне значення для утримання наших позицій протягом літа та мінімізації наступальних дій росіян, принаймні на південному напрямку. У майбутньому, при масштабуванні цих дій, ми зможемо повністю позбавити супротивника логістики на південному фронті, що стане для них серйозною проблемою. Гадаю, літнього періоду буде достатньо для повної блокади логістичних шляхів на півдні.

– Чому саме на півдні? На сході ми також контролюємо повітряний простір над Луганськом та Донецьком.

– Так, ми можемо діяти на відстані 120–200 кілометрів. Однак у Донецькій та Луганській областях у росіян є можливості для маневру логістики, зокрема, вони використовують кордон із Російською Федерацією. На півдні їхній маневр обмежений: вони впираються в Азовське та Чорне море, і далі їм пересуватися складно. Натомість на сході вони мають змогу транспортувати техніку, пальне та особовий склад через російський кордон.

– Чи відповідає дійсності твердження, що ми виграємо війну дронів?

– Можна стверджувати, що ми можемо суттєво впливати на наступальні та оборонні можливості росіян. Тому, так, наші дрони мають більш вирішальне значення, ніж у противника.

– Президент Володимир Зеленський та керівник Офісу Президента Кирило Буданов допускають можливість завершення активної фази війни до 1 листопада. Наскільки це реально?

– На мою думку, ключовим є формулювання “не виключають”. Можливо, вони володіють відповідною інформацією, і загалом така віра є позитивним сигналом. Я ж можу сказати, що цієї осені, враховуючи результати літньої наступальної кампанії противника та наші дії за багатьма напрямками, для України дійсно може відкритися “вікно можливостей” для ефективних дій на полі бою. Це станеться, коли росіяни вичерпають свій стратегічний резерв. Однак, чи закінчиться війна саме цього року, я поки що не бачу передумов для такого сценарію.

Порада від Business News:

Ця аналітична стаття надає глибоке розуміння поточних військових процесів та прогнозує потенційні зміни на полі бою. Розуміння стратегії противника та оцінка українських можливостей допоможуть краще орієнтуватися в новинах та контексті подій, що важливо для будь-якого громадянина України.

Оригінал статті: kp.ua