Шлях України до Незалежності: Від Закликів Буша-старшого «Залишитися в СРСР» до F-16 від Байдена — Хто Став Справжнім Другом?

Фото: Photo by Diana Walker/Getty Images

Розглянемо, як рішення американських лідерів, починаючи від прохання Джорджа Буша-старшого до України не поспішати з незалежністю, продовживши «допомогою» Клінтона у позбавленні від ядерної зброї, підтримкою Бушем-молодшим вступу до НАТО (що заблокували Меркель і Саркозі), обережністю Обами щодо постачання озброєнь, наданням Трампом комплексів Javelin, і закінчуючи візитом Джо Байдена до Києва під час повномасштабної війни, могли вплинути на хід української історії. Особливу увагу приділимо візиту Джо Байдена до Києва на День Незалежності.

1. Джордж Буш-старший (1989–1993, республіканець)

Леонід Кравчук зустрічає Джорджа Буша-старшого в аеропорту Бориспіль, 1 серпня 1991 року. Фото: Wally McNamee/CORBIS/Corbis via Getty Images

Заклик до України утриматися від незалежності за 23 дні до її проголошення

1 серпня 1991 року, всього за 23 дні до проголошення незалежності України, Джордж Буш-старший здійснив візит до Києва. Хоча Радянський Союз перебував на межі розпаду, візит американського президента не був спрямований на підтримку українського суверенітету. США висловлювали занепокоєння щодо потенційного розпаду СРСР, ризиків, пов’язаних із ядерною зброєю, та можливості міжреспубліканських конфліктів.

Так розпочалася нова глава у відносинах між незалежною Україною та Сполученими Штатами, відносини, на які завжди покладалися великі сподівання. Буш-старший, діючи під впливом засад часів Холодної війни, прагнув уникнути різких змін в Українській РСР.

Під час виступу у Верховній Раді він закликав українців підтримати новий союзний договір, застерігаючи від «самогубного націоналізму». Хоча він говорив про свободу та демократію, його бачення передбачало реформи в рамках більш вільного Радянського Союзу під керівництвом Михайла Горбачова.

Саме тоді пролунала його знаменита фраза: «Свобода — це не те саме, що незалежність. Американці не стануть підтримувати тих, хто прагне незалежності, щоб замінити далеку тиранію місцевим деспотизмом. Вони не допомагатимуть тим, хто пропагує самогубний націоналізм, заснований на етнічній ненависті».

Однак, вже 24 серпня, після невдалого путчу ГКЧП, Верховна Рада проголосила незалежність України. 25 грудня 1991 року Михайло Горбачов пішов у відставку, що ознаменувало кінець існування Радянського Союзу.

Попри це, виступ Буша залишив певне відчуття невизначеності.

Підсумок: Джордж Буш-старший діяв у парадигмі 1980-х років, епохи Холодної війни, та боявся неконтрольованих змін.

2. Білл Клінтон (1993–2001, демократ)

Білл Клінтон із Леонідом Кучмою під час державної вечері в Маріїнському палаці, 11 травня 1995 року. Фото: BOB PEARSON/AFP via Getty Images

Відмова від ядерної зброї в обмін на Будапештський меморандум: космічний бонус для Каденюка

Білл Клінтон здійснив три візити до України (1994, 1995, 2000 роки), демонструючи сучасний підхід та виступаючи перед українською громадськістю. Його головною метою було усунення «ядерної загрози».

Після розпаду СРСР Україна успадкувала третій за величиною ядерний арсенал у світі. Вашингтон прагнув позбутися цієї зброї на українській території.

У 1994 році Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держава, що не володіє ядерною зброєю. Натомість Росія, США та Велика Британія підписали Будапештський меморандум, який гарантував повагу до незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Цей документ, як виявилося згодом, не зміг запобігти російській агресії.

У 2023 році Білл Клінтон висловив жаль щодо свого втручання в цей процес, зазначивши, що «ніхто з них не вірить, що Росія влаштувала б цю витівку, якби в України все ще була її зброя».

Символічним жестом стало відправлення українського космонавта Леоніда Каденюка на орбіту на американському шатлі Columbia у 1997 році.

Підсумок: Для Білла Клінтона пріоритетом було позбавлення України ядерної зброї. Хоча дискусії щодо потенційних переваг збереження ядерного арсеналу тривають, наявність навіть невеликої кількості боєголовок могла б стримати російську агресію.

3. Джордж Буш-молодший (2001–2009, республіканець)

Джордж Буш-молодший пообіцяв Віктору Ющенку, що Україна буде в НАТО, а Росія не матиме права вето на цей крок, Київ, 1 квітня 2008 року. Фото: MANDEL NGAN/AFP via Getty Images

Прагнення до членства України в НАТО, заблоковане Меркель і Саркозі

Під час президентства Буша-молодшого Україна, можливо, втратила реальний шанс на гарантовану безпеку.

У 2008 році Буш-молодший відкрито підтримав євроатлантичні прагнення України. На Бухарестському саміті НАТО США виступали за надання Україні та Грузії Плану дій щодо членства (ПДЧ), що стало б початком їхнього вступу до Альянсу.

Однак, ця ініціатива зіткнулася з опором лідерів Німеччини (Ангела Меркель) та Франції (Ніколя Саркозі), які побоювалися розширення НАТО на схід та ескалації конфлікту з Росією. В результаті, Україні було обіцяно майбутнє членство без конкретних часових рамок та механізмів.

Підсумок: Якби Бушу вдалося переконати союзників у 2008 році, Україна могла б отримати надійні гаранті безпеки до того, як Росія стала на шлях відкритої агресії.

4. Барак Обама (2009–2017, демократ)

Барак Обама та Петро Порошенко в Овальному кабінеті обговорюють допомогу США після того, як Росія окупувала Крим і вторглася на Донбас, 18 вересня 2014 року. Фото: Mark Wilson/Getty Images

Анексія Криму та страх перед повномасштабною війною

Період президентства Обами ознаменувався Революцією Гідності, анексією Криму та початком війни на Донбасі. США запровадили санкції проти Росії та надали Україні нелетальну допомогу, але відмовилися від постачання летальної зброї, побоюючись прямої конфронтації з РФ.

Президент Петро Порошенко у 2014 році в Конгресі США наголошував: «Ковдри та прилади нічного бачення теж важливі. Але війну не можна виграти ковдрами».

Обама не відвідував Україну протягом свого президентства, делегувавши український напрямок віцепрезиденту Джо Байдену, який здійснив шість візитів до Києва.

Підсумок: Невизначеність Обами щодо надання летальної зброї у 2014 році могла стати одним із чинників, що призвели до повномасштабного вторгнення 2022 року.

5. Дональд Трамп (2017–2021, 2025, республіканець)

Другий термін Дональда Трампа ознаменувався непростими відносинами з Володимиром Зеленським, але у 2026 році настало потепління. Овальний кабінет, серпень 2025 року. Фото: Anna Moneymaker/Getty Images

Постачання Javelin, напружені відносини із Зеленським та спроби «угоди» з Путіним

За часів президентства Трампа США вперше схвалили постачання летальної зброї Україні, зокрема протитанкових ракет Javelin. Однак, його відносини з Україною були складними, що призвело до імпічменту через тиск на президента Зеленського щодо розслідування справи родини Байденів.

На початку другого терміну, у лютому 2025 року, зустріч Трампа з Зеленським була напруженою і завершилася достроково. Трамп також прагнув вирішити «питання України» шляхом переговорів з Путіним, ігноруючи українські інтереси.

Він припинив безоплатні постачання зброї, перевівши їх на платну основу, що викликало труднощі з постачанням систем ППО, таких як Patriot.

Підсумок: Трамп демонстрував подвійну політику: надавав певну військову допомогу, але водночас прагнув до угоди з Путіним, що могло бути невигідним для України.

6. Джо Байден (2021–2025, демократ)

Джо Байден прилетів до Києва 20 лютого 2023 року, напередодні річниці вторгнення Росії, і прогулявся вулицями разом із Володимиром Зеленським. Фото: Dimitar DILKOFF / AFP via Getty Images

Особистий візит до Києва під час війни та безпрецедентна допомога

20 лютого 2023 року Джо Байден здійснив історичний візит до Києва, висловивши непохитну підтримку Україні: «Рік потому Київ стоїть. Україна стоїть. Демократія стоїть. Америка стоїть поруч із вами, і світ стоїть поруч із вами».

Адміністрація Байдена надала Україні безпрецедентну військову, фінансову та гуманітарну допомогу на десятки мільярдів доларів, включаючи системи HIMARS, танки, засоби ППО та далекобійні ракети. США також дозволили постачання винищувачів F-16.

Підсумок: Попри обережність та повільність у прийнятті деяких рішень, Джо Байден продемонстрував найрішучішу та наймасштабнішу підтримку Україні, включно з особистим візитом у час війни.

Порада від Business News:

Цей аналіз надає цінну перспективу на те, як відносини між Україною та США формувалися протягом десятиліть. Розуміння історичного контексту допоможе краще оцінити поточну підтримку і потенційні виклики у майбутньому, що є надзвичайно важливим для українського бізнесу та громадян, які прагнуть стабільності та розвитку.

Оригінал статті: kp.ua