Стратегічна Гра на Кавказі: Чому Єреван Став Полем Битви Між Росією та Європою

Фото: Людовік МАРІН/AFP через Getty Images

Напередодні доленосних парламентських виборів 7 червня у Вірменії панує напружена атмосфера. Результат голосування визначить, чи збереже чинний прем’єр-міністр Нікол Пашинян владу, або ж поступиться місцем проросійському кандидату Самвелу Карапетяну. На тлі посилення тиску з боку Москви, яка вдається до жорстких санкційних заходів, Європейський Союз приваблює Вірменію перспективою безвізового режиму. Розглянемо глибше причини цієї геополітичної боротьби за Кавказ та інтереси ключових гравців.

Зближення з Заходом: Як Пашинян Змінив Курс

Протягом багатьох років після розпаду СРСР Вірменія вважалася непохитним союзником Росії на Кавказі. Однак під керівництвом Нікола Пашиняна країна розпочала стрімкий поворот від Москви до Брюсселя.

Початком цього тренду стало те, що Росія не надала Вірменії достатньої підтримки для захисту Нагірного Карабаху від азербайджанської агресії восени 2023 року. Натомість, відносини загострилися через торговельні обмеження та відверті погрози з боку російського керівництва. На зустрічі з Пашиняном 1 квітня в Москві Володимир Путін натякнув на можливі ускладнення, зазначивши: «Ми бачимо, що внутрішньополітичні процеси у Вірменії набирають обертів, і скоро вибори», і підкреслив важливість того, «щоб ці загострення нам ніяк не зашкодили у наших відносинах між Росією та Вірменією».

Після військової поразки у Карабасі та невизначеності щодо російської участі у врегулюванні конфлікту, прем’єр-міністр Пашинян почав поступово віддалятися від Кремля. Вірменія призупинила свою участь у Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), уклала стратегічну угоду зі Сполученими Штатами, прийняла закон про початок процесу євроінтеграції та розпочала переговори з Європейським Союзом щодо можливої лібералізації візового режиму.

Російські Обмеження: Від Коньяку до Насіння

За останній місяць Російська Федерація ввела низку обмежень щодо багатьох вірменських товарів, посилаючись на санітарні норми.

Під удар потрапили такі категорії продукції, як коньяк, вино, мінеральна вода, квіти, абрикоси, насіння та різноманітна сільськогосподарська продукція. На початку червня Федеральна служба з ветеринарного та фітосанітарного нагляду РФ («Россільгоспнагляд») обмежила імпорт з Вірменії абрикосів, черешні, винограду, а також насіннєвих культур, баклажанів, картоплі та сухофруктів.

Крім того, Росія погрожує суттєвим підвищенням цін на газ. Наразі Вірменія отримує російський газ за пільговою ціною в розмірі 177,5 доларів за тисячу кубічних метрів. Однак Москва висловлює наміри підвищити цю вартість щонайменше в 3-4 рази, до рівня понад 600 доларів за тисячу кубометрів. Володимир Путін на зустрічі з Пашиняном назвав поточну різницю для Вірменії «колосальною».

1 червня відбулася телефонна розмова між Путіним і Пашиняном на тлі загострення двосторонніх відносин, спричиненого прагненням Єревана до інтеграції з ЄС. Це сталося після того, як країни-члени Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), що перебуває під значним впливом РФ, виступили із закликом до Вірменії провести референдум щодо вибору між вступом до Європейського Союзу або збереженням членства в ЄАЕС.

Зміст особистої розмови залишився невідомим. Однак пізніше видання Deutsche Welle повідомило, що прем’єр-міністр Вірменії назвав ідею проведення референдуму щодо вступу до ЄС на даному етапі «нелогічною». «Ми працюємо і продовжимо працювати в ЄАЕС доти, доки вибір між ЄАЕС і ЄС не стане неминучим», – заявив Пашинян. Він запропонував відкласти розгляд ідеї референдуму до моменту, коли країна «офіційно подасть заявку на членство в ЄС або наблизиться до отримання статусу кандидата».

Стратегічний Контроль над Кавказом та База в Гюмрі

Чому Володимир Путін вдається до таких рішучих погроз на адресу Вірменії, навіть згадуючи, що «Україна теж із цього починала»? Ключова причина полягає в тому, що Росія наразі повністю контролює транзитні шляхи між Каспійським регіоном (з Казахстану та Китаю) та Чорноморським басейном, які проходять через територію Вірменії.

Крім того, наявність 102-ї російської військової бази в Гюмрі надає Росії можливість за лічені хвилини досягти кордонів Туреччини, Грузії, Азербайджану та Ірану. Це забезпечує Росії військовий контроль над значною частиною регіону.

Військова база в Гюмрі дозволяє Росії тримати під військовим контролем увесь регіон. Графіка Коротко про

На російській базі в Гюмрі дислоковано від 3 до 5 тисяч військовослужбовців, близько 70–75 танків Т-72, понад 140 бронетранспортерів та приблизно 80 артилерійських систем. Авіаційний полк оснащений до 18 винищувачами МіГ-29.

Угода щодо перебування російської військової бази чинна до 2044 року. Однак, у разі перемоги Нікола Пашиняна та продовження зближення з ЄС, Вірменія може підняти питання про виведення російських військ значно раніше.

Європейський Інтерес: Новий Транзитний Шлях

Європейський Союз також має вагомі причини для зближення з Вірменією, зокрема, з метою контролю над транспортними коридорами між Європою та Азією. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, російський транзитний маршрут став менш привабливим для європейської торгівлі. У зв’язку з цим ЄС активно розвиває так званий «Середній коридор», який пролягає через Китай, Каспійське море, Азербайджан, Вірменію/Грузію, Туреччину та прямує до Європи.

Окрім того, для Брюсселя Вірменія є можливістю зменшити російський вплив на Кавказі та посилити свою присутність поблизу Ірану.

У 2024 році Європарламент офіційно підтвердив підтримку перспективи майбутнього членства Вірменії в ЄС. У березні 2025 року парламент Вірменії ухвалив закон, що започатковує процес вступу до Європейського Союзу.

Президент Європейської ради Шарль Мішель на саміті в Єревані 4–5 червня заявив: «Вірменія перебуває в самому серці Європи».

Геополітичні Інтереси Туреччини та Азербайджану

Для Баку ключовою метою є закріплення результатів перемоги в Карабасі, що стане можливим лише за умови переобрання Пашиняна. Крім того, Азербайджан зацікавлений у розвитку транспортного коридору — відкритті Зангезурського коридору через територію Вірменії, який з’єднає Азербайджан з його ексклавом Нахічевань та Туреччиною.

Це також відкриває нові перспективи для Туреччини, яка може стати головним транзитером каспійських енергоресурсів до Європи.

Роль США та Дональда Трампа

У серпні 2025 року, за результатами зустрічі за посередництва Дональда Трампа в Білому домі, була підписана декларація про мир між Вірменією та Азербайджаном. Білий дім прямо заявив, що ця угода відкриває можливості для американських інвестицій та транспортних проєктів. Аналітики вважають, що Вашингтон прагне зайняти частину геополітичного простору, який традиційно контролювався Росією.

Прогнози Соціологів: Хто Очолить Вірменію?

Згідно з результатами більшості соціологічних опитувань, партія Нікола Пашиняна «Громадянський договір» має значну перевагу над його головним конкурентом, Самвелом Карапетяном, якого особисто підтримує президент РФ. Варто зазначити, що Самвел Карапетян перебуває під домашнім арештом і не може брати участь у виборах, попри значний тиск з боку Кремля. Його партію «Сильна Вірменія» очолює його племінник, Нарек Карапетян.

Одне з найбільш цитованих передвиборчих опитувань у Вірменії, проведене OC Media / MPG (опубліковане 25 травня 2026 року), демонструє такі результати:

• «Громадянський договір» (Нікол Пашинян) – 32%
• «Сильна Вірменія» (Самвел Карапетян) – 11%
• Альянс «Вірменія» (Роберт Кочарян) – 7%
• «Процвітаюча Вірменія» (Гагік Царукян) – 5%

Близько 30% опитаних ще не визначилися зі своїм вибором.

Інші дослідження дають більш оптимістичні прогнози для чинної влади: опитування IRI надає Пашиняну 38%, а дослідження Brivis Research – майже 65%. Однак ці дані викликають певні заперечення з боку опозиції та низки вірменських аналітиків.

Отже, найімовірнішим сценарієм є перемога Нікола Пашиняна. Проте, існує ймовірність, що ці вибори не вирішать усіх наявних питань, а стануть лише початком нової фази геополітичного протистояння.

Порада від Business News:

Ця новина є надзвичайно важливою для розуміння поточних геополітичних процесів на Кавказі. Вона дає змогу оцінити, як зміни у зовнішній політиці однієї країни можуть вплинути на регіональну стабільність, економічні зв’язки та майбутнє міжнародне співробітництво. Для бізнесу, що працює або планує працювати в регіоні, розуміння цих динамік є ключовим для прийняття стратегічних рішень та мінімізації ризиків.

Дізнатися більше на: kp.ua