Новий вимір війни: як дрони змінюють реальність на фронті та в тилу

Попри можливе враження статичності на мапах бойових дій, війна в Україні далека від “замороженого” конфлікту. Натомість, за лінією зіткнення розгортається напружена боротьба, що визначається технологічним прогресом, промисловими можливостями та здатністю до адаптації.

Як повідомляє Vesti-UA.net, особливі виклики для України постають у сфері далекобійних операцій. Британське видання The Economist зазначає, що Росія наближається до зимового періоду з помітною перевагою у виробництві безпілотників та відповідних технологій.

Безпілотники: стирання меж між фронтом та тилом

Автор аналітичної статті наголошує на тому, що сучасні дрони неухильно розмивають традиційне розуміння фронтової лінії. В безпосередній близькості до передової формується так звана “зона ураження” завширшки близько 40–80 км. Пересування українських військових у цій зоні стає надзвичайно ризикованим через постійне використання FPV-дронів противником.

Один з українських військових ділиться спостереженнями: “Російські солдати через постійну загрозу атак дронами майже не використовують бронетехніку. Інколи вони долають до 20 км пішки, несучи все на собі, тому, якщо чують дрон, їм значно легше сховатися”.

Операції в тилу: боротьба за логістику та лояльність

Однак, дрони застосовуються не лише на полі бою. Обидві сторони активно використовують безпілотники для проникнення у глибокий тил ворога, намагаючись порушити його логістичні ланцюги. У публікації згадується діяльність українського підрозділу Nemesis, оператори якого спеціалізуються на знищенні російської техніки та військових об’єктів на тимчасово окупованих територіях.

Особливо важливим напрямком є зусилля, спрямовані на ізоляцію окупованого Криму. Командувач Сил безпілотних систем України Роберт “Мадяр” Бровді підкреслює, що його підрозділи працюють над ослабленням російської логістики. “Крим – це перлина в короні Росії”, – зазначає він, наголошуючи на стратегічному значенні півострова для російських військ.

Водночас, Росія також демонструє здатність до адаптації, розвиваючи власні далекобійні дрони. The Economist вказує на пріоритетність ударів по залізничних перевезеннях: під вогонь потрапляють як потяги з військовими вантажами, так і цивільні локомотиви.

Повітряна оборона: нові виклики та обмежені ресурси

Ще більш серйозною проблемою для України є зростання дальності та інтенсивності російських ракетних атак. Застарілі дрони типу “Шахед” з поршневими двигунами поступово замінюються швидшими реактивними версіями, ймовірно, оснащеними китайськими силовими установками. Це створює значні труднощі для українських наземних систем протиповітряної оборони у їх перехопленні. Водночас, Росія збільшує виробництво балістичних ракет, тоді як Україна має обмежений арсенал американських систем Patriot.

Україна розробляє власні системи перехоплення, зокрема, проєкт на базі ракет компанії Fire Point. Однак, як зазначає автор, створення повноцінної системи протиракетної оборони вимагає складного комплексу взаємопов’язаних радарів, систем передачі даних та наведення, тому очікувати швидкого рішення в цій сфері не доводиться.

Перспективи: готовність тримати оборону та зміна командування

Підсумовуючи, The Economist характеризує перспективи України як неоднозначні. На передовій українські військові заявляють про свою готовність утримувати позиції. Співрозмовники видання зазначають, що з приходом нового, молодого головнокомандувача Михайла Драпатого ситуація зазнала позитивних змін.

“Це вже не маленька радянська армія, що воює проти великої радянської армії”, – коментує Олексій Гончарук, колишній прем’єр-міністр, який нині очолює експертну раду організації Nemesis.

Українські військовослужбовці також не висловлюють страху перед потенційними новими хвилями мобілізації в Росії. Однак, українських офіцерів непокоїть загальний перебіг бойових дій на всій території України.