Науковці висунули нове тлумачення формування планет, схожих на Землю, де космічні промені від наднових, а не безпосередній вибух, насичували юну Сонячну систему радіоактивними компонентами. Цей спосіб дозволяє генерувати необхідні елементи на безпечній дистанції для протопланетного диску.

Фото: pixabay

Нове вивчення науковців, пропонує альтернативну інтерпретацію появи планет, ідентичних Землі: замість прямого і рідкісного впливу вибуху наднової, головну роль могли відігравати космічні промені, які збагачували первинну Сонячну систему радіоактивними складовими на безпечній для протопланетного диска відстані. Про це інформує Phys Org, повідомляє УНН.

Деталі

Тривалий час вважалося, що рання Сонячна система отримала короткоіснуючі радіоактивні елементи, зокрема алюміній-26, напряму з вибуху наднової поблизу. Розпад цих елементів зігрівав молоді планетезималі та сприяв втраті води та летких речовин, що було важливим для формування кам’янистих, відносно сухих планет на зразок Землі.

Проте цей сценарій вимагав дуже певних умов і, відповідно, зустрічався не часто. Наднова мала вибухнути на строго визначеній відстані, досить близько, щоб доставити матеріал, але не настільки, щоб зруйнувати протопланетний диск. Також, потрібна була сприятлива геометрія для ефективної ін’єкції. Через це виникнення Землі виглядає як підсумок надзвичайно неординарної події.

“Ванна космічних променів”

У новій праці, оприлюдненій у Science Advances, науковці запропонували інший механізм. Наднові є не тільки джерелами викидів речовини, але й потужними прискорювачами часток. Їхні ударні хвилі створюють потоки космічних променів, котрі можуть поширюватися далеко за межі уламків вибуху.

Згідно з дослідниками, числове моделювання показало, що коли космічні промені від наднової взаємодіють із протосонячним диском, вони здатні ініціювати ядерні реакції, котрі природним шляхом формують короткоживучі радіоактивні елементи, зокрема алюміній-26. Потрібна їх кількість може виникати на відстанях близько одного парсека від наднової, типової для зоряних скупчень. На такій відстані диск залишається непошкодженим.

Автори назвали даний процес “ванною космічних променів”. У цьому випадку Сонячній системі було досить просто формуватися в одному зоряному скупченні з масивною зіркою, яка згодом вибухнула як наднова, без прямого і рідкісного потрапляння її викидів.

Що це означає для планет, подібних до Землі

Дослідники вказують, що чимало зірок, подібних до Сонця, народжуються у скупченнях, де є масивні зірки і, відповідно, наднові. Якщо “космічні променеві ванни” є розповсюдженим явищем, то теплові умови, які сформували надра Землі, можуть бути типовими, а не винятковими.

Разом з тим, науковці підкреслюють, що наднова не гарантує появу планети, придатної для життя. Важливими лишаються й інші фактори, зокрема тривалість існування диска та динаміка зоряного скупчення.

Нагадаємо

Міжнародна мережа попередження про астероїди IAWN відстежує міжзоряну комету 3I/ATLAS, яка наблизиться до Землі на 270 мільйонів кілометрів. Це спостереження є частиною кампанії з покращення вимірювання шляхів комет та астероїдів.