Freyja: Українська Ініціатива Пан’європейського Щита Протиракетної Оборони

Україна пропонує створення загальноєвропейської системи протиракетної оборони Freyja, яка базуватиметься на українській ракеті-перехоплювачі FP-7.x. Європейські країни вже виявили готовність долучитися до цього амбітного проєкту, проте його реалізація вимагатиме часу через низку складних чинників.

Розробка масштабних міжнародних оборонних програм завжди є процесом, що вимагає значного часу. Це зумовлено необхідністю не лише технологічної взаємодії, а й досягнення політичного консенсусу, узгодження фінансових аспектів, ретельної перевірки всіх учасників та формування високого рівня взаємної довіри. Саме тому реалізація пан’європейської програми протиракетної оборони Freyja, до якої вже готові долучитися провідні оборонні підприємства та уряди європейських держав, закономірно потребуватиме певного періоду часу, як зазначає видання УНН.

Україна виступила ініціатором створення загальноєвропейської системи протиракетної оборони Freyja. Фундаментом цієї системи повітряного захисту є українська ракета-перехоплювач балістичних цілей FP-7.x, розроблена українським виробником Fire Point. Цю розробку порівнюють з американською системою Patriot PAC-3, однак українські ракети значно доступніші за ціною – очікується, що вартість однієї ракети становитиме приблизно 700 тисяч доларів США (близько 28 мільйонів гривень за курсом 2026 року), тоді як американський аналог коштує 3,8 мільйона доларів (близько 152 мільйонів гривень).

У компанії Fire Point повідомили, що проєкт Freyja був задуманий з можливістю інтеграції компонентів від інших виробників, наприклад, радарів від німецької компанії Hensoldt. Варто зазначити, що Hensoldt працює і в Україні.

За словами співзасновника та головного конструктора Fire Point Дениса Штілермана, ключова перевага проєкту Freyja полягає в незалежності від зовнішнього контролю. Він пояснив, що сучасні оборонні системи ППО західного зразка часто мають закриту архітектуру, що дозволяє країні-постачальнику або виробнику зберігати контроль над критично важливими елементами системи.

“Freyja — це про перехоплення балістичних цілей. Ми запропонували пан’європейський протиракетний щит, побудований на базі нашого перехоплювача, з відкритою архітектурою та програмним забезпеченням, яке гарантуватиме кінцевому користувачеві, що система ніколи не буде вимкнена виробником, компанією-продавцем чи країною, яка її продала”, — пояснив він.

Свою готовність долучитися до розробки протиракетної програми вже підтвердила Данія. Також про наміри взяти участь у проєкті заявляли Німеччина, Франція, Норвегія та Швеція.

Крім того, Президент Володимир Зеленський після зустрічі з лідерами Франції, Німеччини та Великої Британії в форматі “Великої трійки” висловив сподівання на можливість спільної розробки європейської протиракетної системи разом із Великою Британією.

“Лондон, Париж, Берлін та інші країни ЄС мають співпрацювати над створенням альтернативи американській версії”, — зазначив глава держави.

Чому міжнародні оборонні програми потребують часу

Військовий експерт Олег Жданов у коментарі УНН підкреслює, що основною перешкодою для реалізації масштабних міжнародних проєктів є не стільки технологічні виклики, скільки необхідність узгодження інтересів великої кількості держав.

“Коли розпочинаються спільні програми, кожна країна насамперед ставить питання: яка вигода для нас? Де буде розташоване виробництво? Хто отримає більше замовлень? Саме навколо цих питань виникають розбіжності”, — пояснив він.

За його словами, чим більше учасників залучено до проєкту, тим складніше досягти консенсусу.

Окремим викликом залишається питання фінансування. “Одразу постає питання: хто має платити більше? Великі економіки не завжди готові фінансувати вигоди інших країн. Саме це часто стає однією з головних причин затягування переговорів”, — зазначає Жданов.

Водночас він висловлює впевненість, що подібні ініціативи все ж таки будуть реалізовані, хоча й не завжди в тому форматі, який планувався на початковому етапі.

“Я думаю, що цей процес (проєкт Freyja – ред.) буде доведений до завершення. Можливо, не в рамках усього Європейського Союзу, а у форматі коаліції держав, які справді зацікавлені у створенні спільної системи протиракетної оборони”, — додав експерт.

Як приклад бюрократичних процедур у Європі, він навів процес узгодження спільних технічних стандартів. Європейський Союз понад 25 років вирішував питання єдиного стандарту зарядного роз’єму для мобільних телефонів. Щодо стандарту електричних розеток, за його словами, консенсусу досі немає.

“Це демонструє, наскільки складними можуть бути навіть технічні рішення, не кажучи вже про масштабні оборонні програми”, — зазначив Жданов.

Читайте також: Українські оборонні компанії більше бояться європейської бюрократії, ніж росіян – CEO Fire Point

Не лише технології, а й довіра

За словами політичного аналітика Руслана Бортника, ще однією складністю реалізації будь-якого масштабного міжнародного оборонного проєкту є питання довіри між партнерами.

“Йдеться про гроші та довіру. Довіра необхідна, оскільки складні технології країни розробляють десятиліттями. Це передові технології, які забезпечують їм перевагу над іншими державами. Передача таких технологій або їх інтеграція в один продукт потребує максимальної довіри між усіма учасниками”, — пояснив Бортник в ексклюзивному коментарі УНН.

Він зазначив, що йдеться не просто про створення нового виду озброєння, а про формування нового гравця на світовому ринку систем протиповітряної та протиракетної оборони.

“Такий проєкт, як Freyja, може претендувати на ринки, де сьогодні домінують американські, російські чи китайські виробники. Це десятки, можливо, сотні мільярдів доларів. Очевидно, що існує багато лобістів, які не зацікавлені в появі нового конкурентного продукту”, — зауважує Бортник.

На його думку, саме тому будь-який подібний міжнародний проєкт неминуче супроводжується політичним та економічним спротивом.

“Саботаж у таких проєктах буде величезним. Ніхто не зацікавлений у тому, щоб Україна виробляла або виробляла у кооперації такий проєкт, адже він буде надзвичайно конкурентним. І американські, і європейські, і інші виробники будуть втрачати гроші. Саботаж буде постійно супроводжувати цей проєкт”, — припускає Бортник.

Міжнародні проєкти неможливі без перевірок та аудитів

Крім політичних домовленостей та фінансових переговорів, обов’язковою умовою участі у міжнародних оборонних програмах є комплексна перевірка всіх компаній, які претендують на статус партнерів.

Такі проєкти передбачають багаторівневу систему комплаєнсу, аудиту, перевірку структури власності, фінансової прозорості, внутрішніх процедур управління ризиками, систем експортного контролю та відповідності міжнародним стандартам. Лише після проходження цих процедур компанія може отримати доступ до спільних технологічних розробок та інтегруватися у великі міжнародні програми.

У цьому контексті українська компанія Fire Point, яка є системним інтегратором програми Freyja, вже пройшла незалежний аудит однією з компаній “Великої четвірки”. Крім того, для участі у міжнародних безпекових проєктах компанії проходять додаткові перевірки з боку урядів держав-партнерів та профільних оборонних структур.

Експерти одностайні в думці, що масштабні оборонні проєкти ніколи не запускаються швидко. Їх реалізація вимагає тривалих переговорів, узгодження політичних інтересів, розробки фінансових моделей, юридичних процедур та ретельних перевірок усіх учасників. Саме тому тривалість підготовки проєкту Freyja є лише підтвердженням його масштабності та потенціалу.

Порада від Бізнес новини в Україні

Ця новина є надзвичайно важливою для українського оборонно-промислового комплексу та національної безпеки. Ініціатива створення пан’європейського щита Freyja на базі української ракети FP-7.x демонструє високий потенціал українських розробників і відкриває нові можливості для інтеграції України в європейську систему безпеки. Хоча процес реалізації може бути тривалим через складні міжнародні процедури, успіх проєкту Freyja може значно посилити обороноздатність як України, так і її партнерів, а також створити потужний конкурентний продукт на світовому ринку оборонних технологій.

Джерело