2025 року автомобіль «УАЗ-452», який у народі називають «буханцем», відзначить 60 років. Причому буквально — адже він випускається досі. Згадаймо історію цього автомобіля-легенди.

У 1950-х роках на Ульянівському автозаводі виготовляли легендарний “ГАЗ-69” (“козел”). У цей період активно обговорювалася ідея створення з його базі вантажного автомобіля для перевезення невеликих вантажів. Якби нові машини виготовляли з козла, то вантажний відсік вийшов би занадто маленьким. Основним замовником такого автомобіля була армія СРСР, якій би не сподобався такий варіант. Тому було вирішено оснастити автомобілі вагонним компонуванням. Вони повинні були бути максимально уніфіковані з «цапами», брати більше 800 кг вантажу та мати відповідний вантажний відсік.

Провідним конструктором був Іван Давидов. А художник НАМІ Володимир Арямов 1955 року намалював ескіз фургона з величезною літерою «У» спереду. Це здавалося певною відповіддю літерам VW на Volkswagen Transporter.

Але машина Арямова вийшла надто авангардною. А похилий дах істотно зменшував об'єм кузова і ускладнював навантаження через низькі задні двері. Однак пухкі форми Арямова у «УАЗика» залишилися. Для міцності на даху поставили поперечні ребра, через що мікроавтобус нагадував порізаний на шматочки батон. Крім цього, зовні «УАЗик» був схожий на буханець хліба. Так машина і отримала своє народне прізвисько.

Робота над створенням “УАЗика” велася в дуже стислі терміни, і в 1958 році в серійне виробництво запустили “УАЗ-450”. Цей автомобіль був першим у світі масовим позашляховиком із вагонним компонуванням. Першими стали виготовляти вантажівки (“УАЗ-450Д”), потім – “буханки” (“УАЗ-450”) та санітарні “таблетки” (“УАЗ-450А”).

У перших «УАЗиків» двері відчинялися проти руху. Вважалося, що так зручніше сідатиме в кабіну. Однак незабаром таке компонування визнали небезпечним: за високої швидкості двері могли відкритися від потоку повітря у разі несправності або пошкодження замку. Тому незабаром двері стали відчинятися по ходу руху.

Не було на перших «буханцях» та бічних дверей. Справа в тому, що тоді вважали, що ця деталь потрібна тільки на пасажирських мікроавтобусах, а їх виробництво затягувалося. Адже армія і народне господарство потребували саме фургонів і санітарних машин, для них треті двері були б зайвими, оскільки вважали за достатні задні двері.

Незабаром Ульянівський автозавод розпочав виробництво 451-го сімейства. “УАЗ-451” отримав бічні двері, був задньопривідним і вважався спрощеною версією позашляховика. Звичайно, така машина могла проїхати далеко не скрізь, але за іншими параметрами досить серйозно перевершувала повнопривідні версії.

А застосовувалися 451 у народному господарстві: на них перевозили промислові товари, вони обслуговували невеликі торгові точки, будинки відпочинку, школи, дитячі садки, піонертабори. “УАЗ-451” виготовляли з 1961 по 1982 рік. “УАЗ-450” – до 1965 року.

Саме 1965 року з конвеєра зійшов перший «УАЗ-452». На нові автомобілі стали встановлювати двигун від «двадцять першої» «Волги» та чотириступінчасту коробку передач, а передок став іншим. Основними модифікаціями були «УАЗ-452Д» (бортова вантажівка), «УАЗ-452» (фургон) та «УАЗ-452А» (санітарна). 1968 року у виробництво пішов і мікроавтобус «УАЗ-452В».

Машини прямували не лише до армії, а й до міст і, звичайно, сіл. Адже у сільській місцевості такий позашляховик просто незамінний — це свого роду «автомобіль-трудяга на всі випадки життя». Його основною перевагою вважається універсальність та прохідність. Він простий у обслуговуванні та проїде там, де звичайна машина запросто застрягне.

До речі, у “УАЗів”, виготовлених до 1980 року, задні ліхтарі були круглими. Потім з'явилися нові ліхтарі, якими «буханець» оснащується досі.

Свого часу у мікроавтобуса існували й альтернативні версії. Військові (основні замовники) задовольнялися фургонами та «санітарками», а випуск мікроавтобуса був дорожчим. Тому Краснодарський механічний завод “Кубань” виготовляв автобуси для Міністерства культури (найчастіше – автоклуби), Чернігівський завод спеціального автотранспорту – для кіностудій країни, а Псковський завод “Гідроімпульс” – для меліораторів. На дорогах СРСР ці машини траплялися досить часто.

Але 1991 року Радянський Союз розпався, а незабаром настало нове тисячоліття. Але досі заміни автомобілю “УАЗ-452” немає, і він випускається. Зараз вантажівка називається “УАЗ-3303”, фургон – “УАЗ-3741”, мікроавтобус – “УАЗ-2206”, вантажопасажирський автобус – “УАЗ-3909”, а швидка допомога – “УАЗ-3962”.

Сьогодні «УАЗи» використовуються багатьма організаціями (аварійна служба, пошта, поліція, швидка допомога) та часто зустрічаються на вулицях. Ці машини перевозять вантажі та людей по всіх дорогах та бездоріжжю, їх надійність та працездатність перевірені кількома поколіннями. «УАЗ» продовжує служити вірою та правдою всім.