“`html itemprop=”image” itemscope itemtype=”https://schema.org/ImageObject” rel=”nofollow”>

Статті Індустрія CBAM Роздрукувати 7 21 Липня 2026

2026-й: рік випробувань для української металургії – аналіз критичних викликів

Українська гірничо-металургійна промисловість переживає надзвичайно складний період. Цей рік відрізняється від попередніх циклів спаду та відновлення, адже підприємства стикаються з одночасним зростанням витрат за всіма напрямками – від енергоресурсів до логістики та персоналу, — паралельно зі скороченням доходів через нові торговельні бар’єри та посилення конкуренції на внутрішньому ринку.

Як повідомляє Укрметалургпром, у першому півріччі 2026 року виробництво сталі в Україні знизилося на 3,2% порівняно з минулим роком. Однак найскладніші випробування для галузі припадають саме на другу половину поточного року.

Транспортні тарифи: “Укрзалізниця” підвищує ціни в найневідповідніший момент

У серпні 2026 року “Укрзалізниця” планує підвищити вантажні тарифи на 30%, а з 1 січня 2027 року — ще на 15%. Загальне зростання може сягнути 45%, що принесе компанії додатково 26 мільярдів гривень. Окремо пропонується запровадити єдиний коефіцієнт (5,139) для порожніх вагонів, незалежно від класу вантажу, що перевезено. Це призведе до збільшення тарифу на холостий пробіг вагонів з-під вантажів 1-го і 2-го класів на 60%.

За розрахунками Федерації металургів України, ці заплановані підвищення тарифів на 45% у 2026–2027 роках призведуть до зростання собівартості тонни сталі на $20–25. Це пов’язано зі збільшенням логістичних витрат як на сировину, так і на готову продукцію. Для підприємств гірничо-металургійного комплексу (ГМК) це означатиме додаткові витрати в обсязі $150–180 мільйонів на рік.

Найбільш критична ситуація складається для виробників залізорудної сировини, маржинальність яких традиційно нижча. Зважаючи на зниження цін на їхню продукцію в Китаї, головному експортному ринку, у другій половині року, зростання транспортних витрат посилить падіння виручки. Так, за перше півріччя 2026 року експорт залізної руди з України вже скоротився на 25% р./р.

Енергетика: зменшення цінового розриву з ЄС не компенсує втрату конкурентоспроможності

На початку 2026 року галузь зазнала значних втрат виробництва сталі (13% у січні-лютому) через складну ситуацію з електропостачанням, спричинену російськими атаками на енергетичну інфраструктуру. Тоді різниця в цінах на електроенергію між Україною та ЄС сягала 40–50%.

У травні-червні ситуація дещо стабілізувалася: середньозважена оптова ціна електроенергії в Україні в червні перевищила середню ціну в ЄС на 8,5% і була на 13% вищою порівняно з минулим роком. Однак для експортоорієнтованої галузі, яка конкурує на світових ринках з виробниками, що мають нижчі ціни на енергію, ця різниця є системним чинником втрати конкурентоспроможності. Наприклад, у червні 78% сталі в ЄС вироблялося у країнах з нижчою вартістю електроенергії.

Додатковим фактором є рішення НКРЕКП про підвищення з 1 серпня тарифу на передавання електроенергії “Укренерго” на 25% – до 928,45 грн/МВт-год. Для підприємств “зеленої” електрометалургії тариф може зрости на 27%, до 563,26 грн/МВт-год. У грошовому вимірі це означає збільшення витрат щонайменше на 500 мільйонів гривень, або $10–12 мільйонів на рік.

Газ: зношеність інфраструктури облгазів лягає тягарем на промисловість

Водночас зростають витрати на газ через тарифи на розподіл та зберігання, встановлені рішеннями НКРЕКУ. З 1 січня та 1 квітня 2026 року поетапно набули чинності підвищені тарифи на розподіл газу для небутових споживачів. У деяких областях вартість доставки зросла в 1,5–2 рази, переважно через знос і руйнування інфраструктури внаслідок бойових дій. Це призведе до додаткових витрат для виробників сталі у розмірі $15–20 мільйонів на рік. Ця сума, хоч і менша за витрати на енергетику чи транспорт, суттєво збільшує загальне фінансове навантаження на галузь, яка вже не має резервів для його покриття.

Вугілля: втрата Покровська підриває вертикальну інтеграцію галузі

З втратою Покровська Україна втратила ключове джерело коксівного вугілля, що протягом десятиліть забезпечувало вертикальну інтеграцію вітчизняного ГМК. Тепер підприємства змушені імпортувати вугілля. У 2025 році його обсяг становив близько 3,5 мільйона тонн. Протягом першого півріччя 2026 року ціни на вугілля зросли на 27% р./р. – з $188/т FOB Австралія до $240/т. За оцінними обсягами імпорту в 1,7 мільйона тонн за півріччя, це означає зростання витрат на $85 мільйонів. За підсумками всього 2026 року, витрати можуть сягнути $150 мільйонів, або $35 на тонну сталі. Залежність від імпортних цін та волатильності світового ринку – це нова реальність для українських металургів.

Кадровий дефіцит: заводи біля фронту втрачають людей, яких ніким замінити

Дефіцит кадрів є загальною проблемою української економіки, але для металургійної галузі він стоїть особливо гостро, адже ключові підприємства розташовані поблизу лінії фронту (Запоріжжя, Нікополь, Кривий Ріг, Кам’янське). Відтік населення з цих міст створює критичний брак кваліфікованих працівників, оскільки локальний ринок праці не може запропонувати відповідну кількість фахівців.

Галузь відчуває постійний кадровий тиск через мобілізацію: на п’яти найбільших підприємствах мобілізовано близько 15 тисяч осіб, або майже 15% персоналу. За даними АМКР, у доменних цехах бракує 30% персоналу, що є критичним показником для безперервного виробничого циклу. Державна підтримка могла б полягати у застосуванні такого ж підходу до підприємств ГМК, як до об’єктів критичної інфраструктури та оборонного сектору, зокрема, дозволивши бронювання 100% військовозобов’язаного штатного персоналу.

Наразі підприємства намагаються вирішувати цю проблему шляхом перекваліфікації працівників, залучення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) через оплату оренди житла, а також працюючи зі студентами. Усе це призводить до додаткових витрат, які збільшують собівартість продукції.

Внутрішній ринок: імпорт витісняє вітчизняних виробників

Якщо попередні пункти стосувалися виключно витратної частини, то наступні – доходної. Внутрішній ринок у 2026 році демонструє зростання на 3,6% р./р., проте вітчизняні металурги не отримують від цього вигоди. Основна причина – активне витіснення місцевих виробників імпортною продукцією.

У першому півріччі імпорт плоского прокату зріс незначно (+2,1% р./р.), однак у сегменті довгомірного прокату імпортні постачання збільшилися на 68%. Як наслідок, продажі української сталі на внутрішньому ринку за перші шість місяців 2026 року впали на 100 тисяч тонн. Це прямий результат погіршення конкурентоспроможності українських виробників порівняно з іноземними постачальниками.

Скорочення продажів на внутрішньому ринку у 2026 році може становити $50–60 мільйонів.

CBAM: непрості реалії початку року, і це ще не кінець

Механізм CBAM (Регулювання вуглецевого сліду імпортованої продукції) став серйозним випробуванням для українських металургів на початку 2026 року. У першому півріччі експорт довгомірного прокату з України скоротився на 42% р./р. Перспективи українського довгомірного прокату виглядають особливо складними: за середньої вуглецевої інтенсивності 2,1 т CO₂/т, українські експортери стикаються з платежами CBAM у розмірі €58/т, що значно вище, ніж у конкурентів, які використовують електродугові печі (€18/т). Це прямий наслідок успадкованої структури виробництва, заснованої на доменному циклі, яку неможливо швидко змінити без мільярдних інвестицій.

Експорт гарячекатаного рулону пов’язаний з вищими платежами CBAM на €10–15/т порівняно з іншими імпортерами. Хоча зростання цін на плоский прокат частково компенсувало ці витрати, ключовим чинником, що відвернув європейських покупців, стала невизначеність щодо фактичних даних вуглецевої інтенсивності імпорту. Працювати за дефолтними показниками економічно невигідно, а верифіковані фактичні дані стануть доступними лише в першій половині 2027 року. Це означає, що ринок майже півтора року працює в умовах невизначеності.

Довгострокові перспективи ще складніші: у 2029–2030 роках тиск на український експорт плоского прокату до ЄС посилиться через зростання пропозиції низьковуглецевої продукції на європейському ринку та подальше посилення платежів CBAM. За оцінками, скорочення експорту продукції чорної металургії з України через CBAM у 2026 році може становити $400–450 мільйонів.

TRQ: удар, що посилює втрати від CBAM

Проте ці втрати здаються менш значними на тлі нової системи тарифних квот ЄС (TRQ), яка набула чинності з 1 липня 2026 року. Згідно з новою системою, обсяг квот для безмитного імпорту скоротиться на 46% порівняно з минулорічним рівнем імпорту, а мито за постачання понад квоти збільшиться з 25% до 50%.

Для України наслідки виявилися одними з найважчих серед усіх торговельних партнерів ЄС. Індивідуальні квоти для українських постачальників у середньому на 60% нижчі за фактичні обсяги поставок 2025 року, що значно перевищує загальне скорочення квот. Прикметно, що відповідний закон та регуляція про визначення індивідуальних квот прямо вказують на необхідність врахувати інтереси України як “країни-кандидата на вступ до ЄС, яка стикається з винятковою і надзвичайною ситуацією у сфері безпеки”.

За оцінками GMK Center, це означає щорічне скорочення експорту сталі на 1,3–1,5 мільйона тонн і втрату від $850 мільйонів до $1 мільярда валютної виручки. Найбільш уразливим виявляється сегмент плоского прокату, де під загрозою опинилося 35–40% обсягів виробництва, що є безпрецедентним викликом. Переорієнтувати ці обсяги на інші ринки неможливо. У сегменті довгомірного прокату втрати виробництва можуть сягнути 25%.

Регламент ЄС діє лише до кінця 2026 року, після чого його буде замінено іншим. Це залишає вікно для діалогу. Однак найближчі шість місяців стануть серйозним випробуванням для української металургійної галузі, яка втрачає значну частину своєї продукції та ринків збуту. Подальша доля сектору залишається під великим питанням.

Сукупний ефект: “смертельна комбінація” чинників

Якщо підсумувати лише прямі показники, картина виглядає так: з боку витрат – щонайменше $300–350 мільйонів на рік додаткового навантаження (транспорт, вугілля, газ, енергія), не враховуючи невизначені витрати на утримання та підготовку персоналу в умовах мобілізації. З боку доходів – втрати в діапазоні $0,9–1,1 мільярда на рік (внутрішній ринок, CBAM, TRQ). Крім того, зростання витрат погіршує конкурентоспроможність та звужує коло доступних ринків для експорту, що, своєю чергою, загрожує подальшим скороченням самого експорту.

Це вже не просто криза, а системний колапс. Галузь одночасно втрачає:

• Доходи – через CBAM, TRQ та падіння обсягів продажів на внутрішньому ринку.
• Маржинальність – через зростання тарифів “Укрзалізниці”, цін на енергоносії та вартість імпортного вугілля.
• Конкурентні переваги – через збільшення собівартості та посилення адміністративного регулювання.
• Персонал – через мобілізацію та брак можливостей для його заміни.

Довгострокова перспектива також не є оптимістичною. Україна критично залежить від експорту до ЄС, на який торік припадало 50% усього вітчизняного випуску сталі. В контексті CBAM та змін у власній системі вуглецевого тарифоутворення для збереження галузі потрібні багатомільярдні інвестиції в декарбонізацію. Однак поточний стан справ не лише позбавляє підприємства цих життєво необхідних інвестиційних ресурсів, а й суттєво погіршує загальну інвестиційну привабливість галузі.

Багато експертів, учасників ринку та керівників металургійних компаній публічно висловлюють занепокоєння, що це може стати кінцем металургійної галузі в Україні. Щорічно можуть закриватися заводи, яких нині працює лише п’ять, причому з частковим завантаженням. Такий сценарій, на жаль, є цілком можливим.

Проте я вірю в майбутнє українського ГМК. Галузь має унікальні переваги: власні джерела залізної руди, коксівного вугілля та феросплавів, унікальну виробничу культуру, кваліфікований персонал і вигідне географічне розташування для експорту.

Чи можна змінити цю катастрофічну ситуацію? Безумовно, так. Більшість зазначених вище проблем і викликів мають регуляторний характер і залежать від рішень як української, так і європейської влади, що, зрештою, визначається дипломатичними зусиллями на найвищому рівні. Необхідно забезпечити справедливі, недискримінаційні умови торгівлі з ЄС, не погіршувати власну конкурентоспроможність односторонніми тарифними рішеннями та зберігати простір для діалогу. Питання доступної енергії в Україні має стати ключовим для економічного розвитку країни. Цікаво, що схожі виклики стоять і перед промисловістю та металургією ЄС, тож вирішувати їх можна спільно, як і більшість стратегічних завдань — декарбонізацію та залучення інвестицій.

Теги: CBAM, ГМК України, електроенергія, квоти Читайте нас в соціальних мережах: Наш Телеграм-канал: t.me/gmkcenter Сторінка в Фейсбуці: fb.com/GMKCenterNews Підпишіться на наші новини

Δ

• ***
  

  Порада від Business News:

  Ця стаття надає глибокий аналіз потенційних викликів, з якими може зіткнутися українська металургійна галузь у 2026 році. Розуміння цих факторів – від зростання транспортних тарифів до впливу CBAM та TRQ – є критично важливим для бізнесу, інвесторів та урядових структур, які прагнуть розробити стратегії адаптації та підтримки галузі в умовах глобальних змін та геополітичної нестабільності.

  “`

Дізнатися більше на: gmk.center