Дефіцит азотних добрив загрожує втратою 20% врожаю та зменшенням валютної виручки

З настанням весни аграрний сектор України розпочинає фінальні підготовчі роботи до посівної кампанії. Ця зима виявилася випробуванням для аграріїв не лише через погодні умови, а й через наслідки ворожих обстрілів критичної інфраструктури та ускладнення логістики імпорту. Особливе занепокоєння викликає постачання азотних добрив, зокрема вапняково-аміачної селітри, брак яких може призвести до суттєвого недобору майбутнього врожаю. Нестача необхідних поживних речовин може обернутися втратою п’ятої частини потенційного врожаю, що, своєю чергою, позначиться на доходах аграріїв. Укрінформ дослідив причини цієї проблеми та її потенційні наслідки.

Який дефіцит добрив відчуває аграрний сектор України?

Українські сільгоспвиробники готуються до посівної кампанії 2026 року в умовах значних воєнних ризиків та обмежених ресурсів. Частина земельних ділянок залишається замінованою або перебуває під тимчасовою окупацією, а регулярні обстріли енергетичної та промислової інфраструктури ускладнюють виробничі процеси. Водночас передпосівне підживлення залишається критично важливим агротехнічним етапом, від якого залежать майбутній урожай та його собівартість.

Згідно з даними Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» (ННЦ «ІАЕ»), мінеральні добрива становлять найбільшу частку матеріальних витрат у рослинництві – близько 20-25%. Для порівняння, витрати на пальне сягають 10-12%, на насіння – приблизно 10%, а на засоби захисту рослин – 7%.

Щорічна потреба України в добривах (у фізичній вазі) перевищує 5 мільйонів тонн. У середньому, аграрії вносять 1,8-1,9 мільйона тонн діючої речовини добрив на площу до 23 мільйонів гектарів. За прогнозами ІАЕ, для весняної посівної кампанії 2026 року сільгосппідприємствам знадобиться 0,7-0,9 мільйона тонн добрив у перерахунку на діючу речовину, що еквівалентно 2,0-2,5 мільйонам тонн у фізичній вазі.

Водночас, вітчизняне виробництво азотних добрив зазнало значного скорочення. Якщо у сезоні 2024-2025 років було вироблено 1,99 мільйона тонн аміачної селітри, то у сезоні 2025-2026 років цей показник знизився до 1,016 мільйона тонн. До початку повномасштабного вторгнення Україна виробляла понад 5,2 мільйона тонн азотних добрив щорічно.

«Через енергетичну кризу, високі ціни на газ та логістичні труднощі, поточні обсяги вітчизняного виробництва добрив становлять лише 20-50% від максимальних показників, залежно від типу продукції. Це призводить до значної залежності ринку мінеральних добрив від імпорту, який у 2025 році сягнув 3 мільйонів тонн, наближаючись до довоєнних рівнів споживання. Однак, навіть за таких обсягів постачання, дефіцит зберігається», – зазначив у коментарі Укрінформу завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «ІАЕ», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук.

Найбільш гостро відчувається брак добрив саме в азотному сегменті. За словами Олександра Захарчука, річна потреба України в карбамідно-аміачній суміші (КАС) становить близько 0,8 мільйона тонн, з яких майже 0,4 мільйона тонн припадає на весняне внесення. Дефіцит аміачної селітри оцінюється у 150-170 тисяч тонн.

Частково цю нестачу покриває імпорт. Координатор комітету операторів ринку добрив Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Євген Барков повідомив, що з червня 2025 року по лютий 2026 року в Україну було ввезено близько 307 тисяч тонн аміачної селітри, тоді як вітчизняне виробництво за цей період становило приблизно 437 тисяч тонн. З урахуванням поступового накопичення запасів, аграрії могли сформувати резерв у межах 450-700 тисяч тонн, проте цього недостатньо для повного задоволення потреб посівної.

«Імпорт триває, проте питання доступної логістики та можливості транспортувати необхідні обсяги залишається відкритим. Частково допомогти закрити дефіцит могла б можливість імпорту морем вапняково-аміачної селітри, яка не становить загрози займання чи вибуху. Цей вид селітри також можна було б ефективно використовувати на кислих ґрунтах завдяки вмісту вапна», – зазначив Євген Барков.

Ситуацію ускладнюють і погодні чинники. Через ожеледицю та крижану кірку на полях озимі культури подекуди перебувають у стані кисневого голодування. «Аміачна селітра, по суті, є сіллю. Її внесення допомагає розтопити лід, забезпечити доступ повітря та вуглекислого газу до рослин, одночасно з раннім підживленням», – додав експерт.

Водночас, цінова ситуація на ринку наразі є відносно стабільною. За даними ІАЕ, на початку 2026 року ціни на азотні добрива залишилися майже на рівні минулого року: 22-22,5 тисячі гривень за тонну (+5-7%). Нітроамофоска коштує 24,5-26 тисяч гривень за тонну. Фосфорні добрива подорожчали до 30-31 тисячі гривень за тонну, а калійні – приблизно на 10%, до 22-22,5 тисячі гривень за тонну.

Однак, питання, чи зможуть аграрії внести добрива в повному обсязі, залишається відкритим. Кожне господарство змушене буде приймати це рішення самостійно.

Вибухонебезпечність селітри як перешкода для морських поставок

Обмеження на імпорт вапняково-аміачної селітри (ВАС) в Україну через морські порти стало ще одним фактором, що ускладнює забезпечення аграріїв азотними добривами.

Після російських атак на портову інфраструктуру в Україні були запроваджені суворі обмеження на перевалку та зберігання вибухонебезпечних вантажів. До цього переліку потрапила і ВАС. Водночас, аграрні об’єднання наголошують, що класифікація цього виду добрив як небезпечного не має достатнього наукового обґрунтування і блокує доступ до продукту, який міг би частково компенсувати дефіцит азоту перед посівною.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначає, що обмеження щодо класичної аміачної селітри були зрозумілими з огляду на безпекові ризики, проте ситуація з вапняково-аміачною селітрою є іншою.

«Нам відомі властивості аміачної селітри – вона справді може становити загрозу, тому рішення про її обмеження було обґрунтованим. Однак вапняково-аміачна селітра не є вибухонебезпечною і не становить загрози, що підтверджено експертними висновками. Попри це, питання її імпорту не вирішується вже тривалий час. Фактично, ми маємо ситуацію, коли безпечний продукт не може потрапити на ринок у критичний для аграріїв момент перед весняною посівною», – наголосив Марчук.

Позиція аграріїв базується на міжнародних стандартах, згідно з якими вапняково-аміачна селітра з масовою часткою азоту до 28% належить до групи негорючих та невибухонебезпечних речовин. Галузеві асоціації запропонували уряду компромісний механізм імпорту з чіткими параметрами безпеки. Зокрема, розглядається можливість ввезення через дунайські порти продукції з вмістом азоту до 27,5%, а через чорноморські – до 24%, з обов’язковим наданням паспорта безпеки.

За словами Дениса Марчука, ВАС не може повністю замінити аміачну селітру, проте дозволить аграріям провести раннє підживлення та суттєво зменшити ризики втрат урожаю.

Науковці попереджають, що у разі тривалого невирішення проблеми з добривами найбільше постраждають культури з високою потребою в азоті. Це, насамперед, яра пшениця, кукурудза та соняшник, а також цукровий буряк і картопля.

«Найбільше постраждають яра пшениця, кукурудза та соняшник. Ці культури традиційно потребують інтенсивного азотного підживлення навесні, а дефіцит цього елементу особливо сильно знижує врожайність. Менш виражений вплив азотного дефіциту може спостерігатися у таких посівних культурах, як ярий ячмінь, овес та жито. Отже, через затягування проблеми з добривами, найбільше можуть постраждати врожаї першочергових ярих культур (зернових та олійних), а їх недобір, залежно від умов та термінів постачання добрив, може сягати 10-20% і більше», – прокоментував Олександр Захарчук.

У грошовому вимірі це означатиме недоотримання десятків мільярдів гривень валютної виручки. Зважаючи на те, що аграрна продукція формує понад половину українського експорту, питання забезпечення сільського господарства добривами виходить за межі суто галузевої проблематики і є питанням національної безпеки.

Українські аграрні об’єднання вже звернулися до Міністерства економіки, захисту довкілля та сільського господарства з проханням врегулювати ситуацію. Асоціації подали експертні висновки щодо безпечності продукту та запропонували механізм контрольованого імпорту через малі та великі порти.

Натомість, профільне міністерство утрималося від детальних публічних коментарів для Укрінформу, посилаючись на безпекові обмеження. Попри це, в УКАБ запевняють, що діалог між Мінекономіки та учасниками ринку триває.

«У питанні імпорту аміачної чи вапняково-аміачної селітри через морські порти України не може бути швидких політичних рішень. Ми всі разом маємо дбати про безпеку країни, тому пошук рішення – це складний процес, який ведеться спільно з військовими, ДСНС, урядом та профільними асоціаціями», – підтвердив Євген Барков.

Проте, навіть у разі розблокування морського імпорту ВАС, це стане лише частковим вирішенням проблеми.

«Першочерговим кроком є розблокування морських логістичних шляхів для закупівлі аміачної селітри. Це, звісно, дозволить швидко покрити дефіцит у 170 тисяч тонн, але не вирішить повністю проблему наявного дефіциту. Морський шлях наразі не є безпечним і стабільним, тому великі обсяги добрив фізично не зможуть швидко надійти на поля. Навіть наявні поставки не здатні вчасно компенсувати дефіцит у піковий період. Необхідно комплексно нарощувати імпорт та виробництво, передусім, азотовмісних добрив», – наголосив Олександр Захарчук.

Галина Тибінь, Київ

Порада від Business News:

Ця інформація є надзвичайно важливою для всіх, хто пов’язаний з аграрним сектором України. Розуміння дефіциту добрив, причин його виникнення та потенційних наслідків (втрата врожаю, зниження валютних надходжень) дозволить сільгоспвиробникам краще планувати свою діяльність, шукати альтернативні джерела постачання та вчасно реагувати на виклики. Для ширшого кола читачів новина підкреслює стратегічне значення аграрної галузі для економіки та безпеки країни.

Джерело новини: www.ukrinform.ua