Як у закарпатській школі школярі реалізують підприємства та вчаться заробляти кошти

Коли юнаки стверджують, що мріють бути підприємцями, рідко усвідомлюють, що це насправді означає. У Закарпатській області в Мукачівській ЗОШ І–ІІІ ступенів №7 учні вже декілька років реалізовують три підприємницькі ініціативи: «ПрінтХаб», «ЗначОк!» та «Розумний город». Кожним з них опікується окремий клас, споживачі – здебільшого школярі та батьки, але розширюються на власний район і місто. Отримані кошти переважно інвестують у розвиток підприємства та покращення класів.

На перший погляд – це гра, в якій учні отримують справжні гроші. Але насправді все відповідально: підприємницькі ініціативи зародилися в цій школі біля Мукачівського замку в рамках курсу соціального шкільного підприємництва, який проводить знаний тренер з фінансової обізнаності Сергій Вожжов. Під наглядом педагогів діти проходять повний процес – від підприємницької ідеї та аналізу ринку до пошуку інвесторів, повернення коштів та передачі проєкту наступній команді. Цей досвід не тільки надає практичні навички підприємництва юнакам, а й трансформує уявлення покоління, якому судилося відновлювати Україну, про підприємництво, гроші та соціальну відповідальність.

НА КОШТИ З ОПТОВОГО ЗАМОВЛЕННЯ ПРИДБАЛИ ДЗЕРКАЛО ТА ПУФИ

– Мене звати Роман, я вже другий рік займаюся шкільною друкарнею. На цьому принтері ми виконуємо замовлення для школярів – друкуємо все, що необхідно для занять. А тепер можемо ще й книжки – наприклад, електронні посібники для класу німецької мови. За допомогою іншої машини, яку придбали на зароблені в «ПрінтХабі» кошти, маємо змогу їх зшивати, – розповідає учень 11 класу Роман Малашенко про їхній бізнес.

Його бізнес-партнерка Ванесса Колядова зазначає, що хоча проєкт – постійний, але заробіток – не передбачуваний.

– Найбільше ми заробляли близько 5 тисяч за оптове замовлення з друку книжок. Зараз у нас на картці близько 3 тисяч. Заробіток різниться – може за тиждень дві особи прийти щось роздрукувати, і прибутку зовсім немає, а може десятеро людей замовити по книжці, – ділиться школярка.

Найактивніший час роботи – влітку перед початком навчання.

– Ваші послуги у порівнянні з іншими на ринку коштовні чи доступні? – цікавлюся.

– Це доступно, майже вдвічі дешевше від цін на ринку в місті. Наприклад, кольорова книжка на 100 сторінок у нас коштує 300 грн, у місті – на 200 грн дорожче, – говорить Ванесса.

Розповідає, що їхні споживачі – учні та батьки. Для налагодження відносин з клієнтами ходили з презентацією на батьківські збори. Також запустили і ведуть сторінку в інстаграмі – за її допомогою розширюються, поки що – лише в межах свого району.

Оскільки бізнес – суспільний, то інвестувати зароблене діти можуть у суспільні проєкти.

– Так, на зароблені кошти від оптового замовлення ми придбали гарне дзеркало в клас та пуфи, – додає дівчина.

НАЙБІЛЬШЕ КУПУЮТЬ ЗНАЧКИ З МЕМАМИ

Їхні колеги з іншого шкільного проєкту – «ЗначОк!» – десятикласники. Коли ми приходимо, тут саме активно працюють: дівчата виготовляють значки та прикріплюють їх на велику дошку, обтягнуту білою тканиною. Хлопці на великій перерві підуть із тією дошкою «в люди» – продавати значки учням молодших класів та середньої школи.

– Ми робимо значки як на замовлення, так і просто на продаж – за нашими ідеями. Є різні серії. Зараз меми – найпопулярніше. Ще – аніме. Працюємо всі разом, класом. У нас кожен вміє виготовляти значки, – розповідає шкільна підприємиця Ніка Калабішка.

Виготовляється все легко, показує вона.

– Беремо заготовку (макет, на якому роздруковані зображення) та плівку, відтискаємо, а тоді прикріплюємо до задньої частини значка із застібкою.

Їхній бізнес взаємопов’язаний з роботою «ПрінтХабу».

– Ми приймаємо замовлення в чатботі. Маємо дизайнера, який створює макети, він передає їх на друк. Далі забираємо, вирізаємо і робимо значки, – розповідає Ніка.

Зазвичай бізнесом десятикласники займаються на перерві, коли є час – на уроках технології. Замовлення виконують як онлайн, так і офлайн. За зароблені кошти закуповують в інтернет-магазинах матеріали для виготовлення.

– Великі значки у нас по 35 грн, середні – по 20, малі – по 15 грн. Є пластикові та металеві заготовки. Найбільш популярні – металеві, – ділиться школярка. – Ми почали займатися цим восени, відтоді вже заробили 6 тисяч гривень. На половину з цих грошей придбали пуфи в наш клас. Залишок лишаємо, будемо інвестувати в розвиток.

Розширюються поки що в межах міста: тут за надійних і постійних клієнтів десятикласники зі школи під замком мають мукачівських пластунів, які полюбляють значки.

МІКРОЗЕЛЕНЬ ІЗ «РОЗУМНОГО ГОРОДУ»

Ще один шкільний бізнес – «Розумний город». Цим проєктом займаються семикласники з вчителькою німецької Юлією Фітас. Це – в усіх значеннях наймолодший бізнес школи, проєкт тільки-но розпочався і існує менше ніж рік. Водночас він найбільш ризикований: через відключення електроенергії у дітей декілька разів гинули рослини.

– Щоб мати готову до продажу мікрозелень, потрібно 14 днів, – пояснює семикласник Богдан.

Вчителька додає, що є декілька етапів: висадка, пророщування та вирощування рослин.

– Як тільки почали вимикати електроенергію, то й рослини почали рости дуже повільно. Але ми забираємо їх додому на пророщування, а тут вже дорощуємо. Діти самостійно поливають, коли немає електроенергії і не працює автополив. Вміють розводити в правильних пропорціях добрива, без яких мікрозелень не росте, – говорить Юлія Фітас.

Семикласники розповідають, що вирощену мікрозелень продають у ресторан, який неподалік. Її також розкуповують вчителі та батьки.

– Заробіток не стабільний, кожного місяця сума інша. Зараз нічого не продаємо, вирощуємо до свят, на той час вже маємо багато замовлень, – розповідає вчителька.

Продають діти свою мікрозелень за ціною від 65 грн. В асортименті – горох, редиска, цибуля та капуста.

ДИРЕКТОРКА СТАЛА ІНВЕСТОРОМ – ЗА РІК ДІТИ ПОВЕРНУЛИ ВКЛАДЕНІ КОШТИ

Зі слів директорки Мукачівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Наташі Савчин, перший проєкт шкільного підприємництва тут започаткували чотири роки тому. Зараз діють вже три проєкти і готується до старту четвертий, про який заздалегідь не розповідають.

– Почалося все з того, що коли я прийшла в школу, то Сергій Вожжов проводив курс фінансової грамотності. Це був 2022–2023 навчальний рік. Сергій Анатолійович приходить і каже: «Можливо, ми б не тільки фінансову грамотність вивчали, а започаткували б соціально-шкільне підприємництво?». Досвіду не мали, тож почали вивчати деталі, читати, що ж це таке. Ну й врешті зважилися запровадити. Потрібно було знайти бізнес, який можна реалізовувати на базі школи, і ще знайти фінансування, щоб його розгорнути, – розповідає директорка.

Додає, що у дітей ідеї були дуже різноманітні, тож приходили й пропонували.

– Була, наприклад, думка зробити платну парковку в школі для вчителів. Наполягали також… на казино. Діти пропонували поставити автомати й брати за гру по 20 гривень з охочого, – сміється Савчин. – Я не відмовила, лише запропонувала «бізнесменам» знайти нормативні документи, які б нам дозволяли поставити в приміщенні школи гральні автомати. Ну, на цьому й завершилося.

Зрештою, щодо ідеї першого бізнесу зупинилися на друкові.

– Але це не так просто, друк у школі має певні особливості. Школа працює до шостої, споживачі – також, немає часу приїжджати й забирати замовлення. Отже, вирішили, що споживачі – це учні та батьки. Я запросила колектив «ПрінтХабу» на загальні збори, де вони розповіли про це батькам. Їм треба було організувати гугл-диск, куди можна скидати матеріали для друку, налагодити доставку. Головна проблема була – де взяти кошти на принтер. Ми подавалися на гранти, та не пройшли відбір. Зрештою, допомогла Юлія Тайпс (міська чиновниця, – ред.) через німецьких партнерів. Діти переклали німецькою презентацію свого проєкту, її показали німцям – і ті надали кошти, – пояснює директорка школи.

Оскільки проєкти суспільні, наголошує Наташа Савчин, то зароблені кошти учні не можуть просто поділити та, скажімо, з’їсти в піцерії. Вони інвестують ці кошти в розвиток проєкту, купують речі для своїх класів, також – спандбонд для маскувальних сіток, які плетуть у школі.

Коли запускали другий проєкт – «ЗначОк!», інвестором стала директорка.

– Діти вигадали цей проєкт, перед тим провели опитування серед учнів, чи купували б значки. Тобто вивчили цільову аудиторію. Я проінвестувала, до кінця навчального року вони повернули мені вкладені кошти. А проєкт перейшов у спадок наступному класові – тепер вони ним займаються, – говорить Наташа Савчин.

На решту від зароблених коштів колектив проєкту придбав обладнання для переробки пластикових пляшок на філамент, адже учні сортують сміття і мають багато на переробку. Далі цей проєкт колектив подав на «Студбіз» і виграв грант у розмірі 2 тисячі євро. Придбали ще одну форму для друку значків і 3D-принтер для школи. Тепер на ньому друкують вироби з філаменту.

ЄДИНА В КРАЇНІ ШКОЛА, ДЕ ОДНОЧАСНО ДІЮТЬ ТРИ БІЗНЕСИ

Учитель фінансової грамотності Сергій Вожжов зазначає: якщо переглянути каталог соціального шкільного підприємництва по Україні, то там можна побачити, що на Закарпатті є три таких підприємства.

– Усі вони діють в одній школі – це Мукачівська ЗОШ І–ІІІ ступенів №7, відома як школа під замком (розташована біля відомого замку «Паланок», – ред.). А якщо ще більше заглибитися в питання, то виявиться, що в Україні – одна така школа, де три різні підприємства діють і дають досвід підприємництва дітям, – розповідає він.

Вожжов пояснює, що це важливо, адже завдяки таким проєктам діти здобувають цінні навички практичного підприємництва.

– Взагалі, юнакам дуже цікавий бізнес у сенсі «а як воно в житті працює», а не як розповідають на уроках фінансової грамотності. Діти стикаються з тим, що їм потрібно реально вигадати ідею для бізнесу. Це досить складна ситуація, як виявляється: складно вигадати реалістичну бізнес-ідею, те, що можна втілити, що працюватиме і приноситиме прибуток, а не так, що ми отримали кошти, їх вклали – і ось воно у нас є. Ця ситуація має бути про самоокупність, приносити прибуток, щоб був розвиток та розширення, – додає учитель.

Зауважує, що «ПрінтХаб» у школі діє вже третій рік і дає результат, хоча змінилася команда і випустилися учні, які його розпочали.

– «Значок» діє другий рік, тепер цей проєкт також веде інший клас, який отримав його у «спадок». До речі, ця традиція спадщини насправді не полегшує ситуацію, може навіть ускладнювати її. Адже новий колектив починає все майже з початку, має освоювати напрямки, думати про розвиток бізнесу, – розповідає Вожжов.

Наташа Савчин підсумовує: участь у такому шкільному бізнесі – дуже хороший досвід для дітей.

– Коли запитуєш юнаків, чим хочуть займатися, багато з них відповідають, що хочуть мати свій бізнес. На їхню думку, це легко. Беручи участь у таких проєктах, вони розуміють, що насправді в бізнесі є дуже багато нюансів. І тут вони мають нагоду їх опрацювати. Зіткнутися з ризиками – як відключення електроенергії в «Розумному городі» чи з пошуками інвестора – як із «ПрінтХабом». Це «стирає золотий пил з очей» у дітей. Ні, це – не легко, але буде набагато легше з таким шкільним досвідом.

Тетяна Когутич, Мукачево
Фото авторки