Комплексна підтримка для вимушено переміщених осіб: закон №12301 відкриває нові можливості

Глава держави поставив свій підпис під законом №12301 менш ніж за три тижні після його остаточного ухвалення Верховною Радою. Цей акт, що не потребував повернення на доопрацювання та не затягнувся тривалою паузою, є важливим сигналом. Він свідчить, що питання внутрішньо переміщених осіб (ВПО) нарешті вийшло за рамки лише декларацій про добрі наміри і здобуло пріоритетну увагу на найвищому державному рівні.

Однак, навіть найшвидше схвалення на найвищому державному рівні є лише початком. Справжня ефективність закону буде вимірюватися тим, наскільки конкретна людина відчує зменшення бюрократичних перепон та посилення захисту. Чи стане шлях до повноцінного життя простішим.

Новий підхід до підтримки мільйонів

На сьогодні в Україні офіційно зареєстровано понад 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Проте, протягом багатьох років державна політика стосовно них часто обмежувалася видачею довідки. Людину ставили на облік, призначали виплату, а далі вона нерідко залишалася сам на сам із пошуком житла, роботи, медичної допомоги та інтеграцією в нову громаду.

Новий закон, спрямований на забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, має кардинально змінити цей підхід. Це не просто оновлення окремих процедур, а наймасштабніший перегляд законодавства щодо ВПО з 2014 року. Водночас, це спроба поглянути на вимушене переміщення не лише як на одноразову евакуацію та подальше адміністрування статусу, а як на складний життєвий шлях людини – від евакуації та адаптації до повної інтеграції чи безпечного повернення додому.

Зменшення бюрократії – більше уваги до людини

Частина змін, хоч і може здаватися суто технічною, насправді має вирішальне значення для щоденного ставлення людини до держави. Електронний кабінет ВПО та можливість отримувати витяги з бази даних замість постійного носіння паперової довідки мають покласти край зайвій бюрократії. Людина більше не муситиме скрізь носити документ, боятися його загубити або щоразу доводити вже підтверджений статус.

Важливою є чітка законодавча регламентація підстав для зняття з обліку. Статус ВПО та пов’язані з ним права не повинні залежати від свавільного рішення посадовця чи незрозумілого пояснення. Людина повинна знати правила заздалегідь, що є базовим принципом для держави, і особливо важливою гарантією для переселенця, який вже втратив дім та звичний уклад життя.

Окреме важливе рішення стосується пенсіонерів з тимчасово окупованих територій. Вимога надавати довідку про неотримання пенсії від Російської Федерації роками створювала значні перешкоди. Відтепер ця вимога скасована, що значно полегшить життя десяткам тисяч людей.

Від індивідуальних послуг до цілісного супроводу

Ключова зміна полягає у трансформації державного бачення вимушеного переміщення. Раніше людині часто доводилося самостійно шукати різні програми, звертатися до численних установ, щоразу пояснюючи свою ситуацію. Соціальний захист фокусувався на виплатах, центр зайнятості – на пошуку роботи, громада – на проживанні, медична система – на здоров’ї. Однак, цілісного погляду на потреби людини бракувало.

Тепер евакуація, адаптація, інтеграція, повернення та реінтеграція мають стати послідовними етапами державної політики. Це означає, що підтримка не повинна припинятися після видачі довідки чи першої виплати, а супроводжувати людину до моменту, коли вона зможе самостійно будувати своє життя. Це найскладніший етап роботи, адже закон створює правову базу, а уряд має розробити конкретні механізми, узгодити роботу відомств, визначити відповідальних та забезпечити фінансування. М’яч тепер на полі виконавчої влади.

Житло – не обіцянка, а реальна потреба

Без власного житла неможливо говорити про повноцінну інтеграцію чи повернення людини до нормального життя. Новий закон розширює спектр житлових інструментів, включаючи пільгове кредитування, лізинг, оренду та інші механізми, поряд із вже існуючими програмами. Сім’я повинна мати вибір, а не бути обмеженою одним вузьким колом можливостей. Це може бути доступна іпотека, соціальна оренда, тимчасове житло або компенсація за зруйнований дім.

Водночас, важливо визнати, що сам перелік інструментів не вирішує житлову проблему повністю. Це лише перший крок до створення системи, здатної забезпечити житлом усіх, хто втратив його через повномасштабну агресію. Додатковою гарантією є заборона обмежувати безоплатне проживання у тимчасових помешканнях лише періодом воєнного стану. Захист зберігатиметься ще пів року після його завершення, що для тисяч людей у гуртожитках та модульних містечках означає припинення постійного страху виселення.

Втрати – не лише матеріальні

Вимушене переміщення часто означає не лише втрату житла чи роботи, а й розрив соціальних зв’язків, тривогу за близьких, пережитий досвід окупації чи обстрілів, складну адаптацію дітей та відчуття невизначеності. Саме тому психологічна допомога та реабілітація закріплюються як гарантоване законом право. Держава визнає, що наслідки вимушеного переміщення виходять за межі матеріальних збитків, і іноді людині потрібна професійна підтримка, щоб знову знайти опору.

Закон ухвалено – робота лише починається

Шлях до ухвалення цього закону був тривалим – півтора року від реєстрації до остаточного прийняття, включаючи роботу численних парламентських комітетів та консультацій. Кожне обговорення та кожна поправка наближали до створення документа, що враховує реальні потреби ВПО.

Однак, навіть найкраще виписана норма потребує реалізації. Уряд повинен своєчасно підготувати необхідні підзаконні акти. Громади потребують чітких алгоритмів та ресурсів. Державні реєстри та електронні сервіси мають ефективно обмінюватися даними. Нові житлові та соціальні гарантії потребують належного фінансування.

Результат буде оцінюватися не за кількістю ухвалених постанов чи створених кабінетів, а за тим, чи стало простіше людині отримати необхідний документ, пенсію, житло, психологічну допомогу або захист від виселення. Новий закон надає державній політиці щодо ВПО шанс перейти від адміністрування статусу до супроводу людини. Наше спільне завдання – не втратити цей шанс та не загубити саму людину між президентським підписом, положеннями закону, урядовими рішеннями та бюджетними асигнуваннями.

Максим Ткаченко, народний депутат України, співзасновник ГО «ВПО України»

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства

Порада від Business News:

Цей закон є значним кроком вперед у підтримці внутрішньо переміщених осіб в Україні. Він спрямований на спрощення бюрократичних процедур, розширення доступу до житла та надання комплексної психологічної допомоги. Його ефективність залежатиме від швидкої та якісної імплементації урядом, що відкриє нові можливості для інтеграції та повернення до повноцінного життя для мільйонів українців.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: www.ukrinform.ua