Політолог Магда: Візит Трампа до Китаю зазнав фіаско, тоді як Путін може реалізувати свої плани

Фото: Evan Vucci-Pool/Getty Images

Нещодавня поїздка Дональда Трампа до КНР, яку міжнародні аналітики визнали безрезультатною, стала каталізатором інтенсивної дипломатичної активності. Слідом за американським лідером, свої візити до Піднебесної вже готують Володимир Путін, а також президент Сербії Олександр Вучич. Чому очільник Білого дому послідовно програє особисті зустрічі з автократичними лідерами, як його надмірне его шкодить національним інтересам США, та чому в цій прагматичній грі питання України свідомо відсувається на задній план? Ці теми стали предметом розмови журналіста «Коротко про» з політологом, директором Інституту світової політики Євгеном Магдою.

Візит Трампа до Китаю: явний провал

Політолог Євген Магда. Фото: ФБ Євген Магда

– Після візиту Дональда Трампа до Китаю, туди вже готуються вирушити інші лідери – російський диктатор Путін, президент Сербії Вучич… Чим це зумовлено?

– Кожен має свою мотивацію. До того ж, демонстративна слабкість Трампа під час візиту стимулює активність інших зовнішньополітичних гравців. Російський лідер, відвідуючи Пекін, ймовірно, звертатиметься до Сі Цзіньпіна за ресурсами для продовження війни в Україні. Водночас, він прагне підвищити свій статус на міжнародній арені, оскільки візит до китайського лідера символічно додає йому ваги. Крім того, Путін сподівається отримати гарантії ненасильницької політики Китаю щодо російського Далекого Сходу, зокрема Примор’я, де спостерігається значна кількість китайського населення, що фактично робить ці території де-факто китайськими.

Президент Сербії Олександр Вучич шукає підтримки в Пекіні, оскільки в Сербії реалізуються значні китайські інвестиційні проєкти, які він прагне зберегти та розширити.

– Чи зможе Путін отримати неформальну підтримку від Китаю – зокрема, приховані поставки комплектуючих для російського військово-промислового комплексу, який виробляє зброю для війни в Україні?

– Я не бачу причин, чому Китай мав би обмежувати свої можливості впливати на світову арену чужими руками. Тому, цілком імовірно, така підтримка буде збережена.

– Отже, порівнюючи минулий візит Трампа та майбутню поїздку Путіна до Пекіна, чи отримає російський диктатор більше вигоди, ніж президент США?

– Вони перебувають у різних вагових категоріях. У Трампа були завдання, які він не виконав, тоді як у Путіна є цілі, яких він може досягти.

– Світові експерти та політики доволі низько оцінюють результативність візиту Трампа до Китаю, називаючи його відвертим провалом. Якою є ваша думка?

– Цей візит не приніс жодних значних досягнень. Єдина заява про купівлю Китаєм 200 літаків у США була радше символічним жестом, «кісткою», кинутою для заспокоєння американської громадськості, але не більше. Фотографії з китайськими подарунками, які оприлюднила американська делегація, слід розглядати як елемент пропаганди. Це були звичайні робочі моменти, але їхнє публічне висвітлення свідчить про роботу пропагандистів, які намагалися замаскувати реальний провал Трампа.

Трамп незмінно програє у взаємодії з автократичними лідерами

– Якими були початкові цілі візиту Трампа до Китаю?

– Його ключова проблема полягає в тому, що він намагається особисто впливати на зовнішню політику, ігноруючи поради так званого «діп-стейту» (глибинної держави, американської еліти). Це становить значну перешкоду, адже Трамп покладається виключно на власну інтуїцію, тоді як необхідна опора на факти, дані розвідувальних служб та аналітиків у контексті національних інтересів. На жаль, у цьому аспекті Трамп демонструє слабкі результати.

– Ви згадали «діп-стейт», але Трамп постійно конфліктує з ним, вважаючи його причиною всіх проблем США. Як він може дослухатися до його порад?

– Саме в цьому і полягає проблема: він протистоїть «діп-стейту», замість того, щоб використовувати його потенціал. Важливо розуміти, що якщо він не використовує ресурси «діп-стейту», то й інші політичні сили в Сполучених Штатах не можуть повною мірою їх задіяти, оскільки президент перебуває з ним у конфронтації. Крім того, ще на етапі планування візиту Трамп та його адміністрація, ймовірно, розраховували на успіхи у відносинах з Іраном, сподіваючись «притиснути» його до стінки. Однак, цього не сталося. Це ще один доказ того, що без «діп-стейту», який оперує різноманітною інформацією, досягти значущих результатів неможливо. Трамп же вважав, що зможе вирішити все самотужки, але його очікування не виправдалися.

– Було очевидно, що Трамп демонстрував надмірну люб’язність перед Сі Цзіньпіном, щедро обсипаючи його компліментами щодо впливу китайського лідера на світовій арені. Чи справило це враження на самого Сі Цзіньпіна?

– Звісно, це жодним чином не вплинуло на нього. Сі Цзіньпін є прагматиком у зовнішній політиці, і такі примітивні лестощі на нього не діють. Трамп, який дуже чутливий до компліментів, помилково вважав, що всі світові лідери такі ж. Всі спроби Трампа задобрити його компліментами розбивалися об непохитний прагматизм Сі Цзіньпіна, як горох об стіну.

– Тут напрошується паралель із візитами та зустрічами Трампа з Путіним. Виходить, що Трамп постійно поступається і «всуху» програє особисті зустрічі зі світовими лідерами автократичного типу. Чому так відбувається?

– Тому що він спирається не на фактологічні та прагматичні інструменти демократичного світу – знання, можливості, інформацію, – а виключно на власне его. Це незмінно призводить до програшу у спілкуванні з такими лідерами, як Сі Цзіньпін і Путін. Вони чудово вивчили всі слабкості нинішнього президента США: його неймовірне его, нарцисизм та схильність до лестощів. Вони його хвалять, і Трамп «тане» від похвали, забуваючи, з якою метою він зустрівся – для забезпечення національних інтересів Америки.

– Тобто це його психологічна вразливість, через яку лідери-автократи швидко ставлять його на місце?

– Йому вже майже 80 років, і кардинально його вже не змінити. Тому він діє саме так і буде діяти надалі.

Україна для Трампа – другорядне питання, тому він не обговорював її з Сі

– Візит Трампа покращив відносини США з Китаєм, чи вони залишаються стратегічними опонентами?

– Безумовно, вони залишаються опонентами і такими будуть завжди. Китай робить ставку на подальше економічне зростання. Ситуація в Ормузькій протоці зараз грає на руку Китаю, оскільки вони мають значні запаси пального та постачання з Росії.

– Президент США подав тривожний сигнал для Тайваню, закликавши його не відстоювати свою незалежність. Чи означає це, що він відмовиться від його підтримки і віддасть його на поталу Пекіну?

– Повторюся, Трамп діє, не зважаючи на «діп-стейт», і керується власними думками та поглядами. Саме з цього і слід виходити.

– Тоді, чи не відмовиться США під керівництвом Трампа від підтримки Тайваню у разі китайської агресії?

– Ми цього напевно не знаємо. Однак, якщо врахувати, що Тайвань є світовим лідером у виробництві напівпровідників для різноманітних галузей, включно з оборонною промисловістю, то відмова від його підтримки була б вкрай недалекоглядною.

– Тоді виникає питання: чи не спровокує така позиція Трампа Китай до агресивних дій щодо Тайваню, чи спробує він захопити острів?

– Пекін намагатиметься якомога швидше інтегрувати Тайвань у свою сферу впливу, тобто реалізувати концепцію «єдиного Китаю». Однак, це не обов’язково відбудеться військовим шляхом.

– Обидва лідери під час візиту згадували Україну лише побіжно. Чи означає це, що Трамп навіть не намагався переконати Сі Цзіньпіна відмовитися від підтримки Путіна?

– Нам давно час відмовитися від очікувань, що Україна завжди буде пріоритетом у світових обговореннях, що існує якийсь «глобус України». Трамп діятиме виключно у парадигмі власних інтересів, де наша країна посідає другорядне місце. До того ж, він вважає себе месією, майже порівнюючи себе з богом. Це відображення його свідомості, поглядів та відчуттів, і реагувати на це слід відповідно.

Порада від Business News:

Цей аналіз надає глибоке розуміння тонкощів міжнародної політики, фокусуючись на впливі особистих якостей лідерів на глобальні процеси. Для українських читачів це означає необхідність тверезо оцінювати реальні інтереси ключових гравців на світовій арені, особливо у контексті підтримки України. Інформація допоможе краще розуміти, чому деякі питання можуть відходити на другий план для певних політиків, і як це може впливати на геополітичну ситуацію.

Оригінал статті: kp.ua