Цей термін запропонував на початку 70-х професор У. Оутс, який видав книгу «Визнання трудоголіка», зарахувавши дане явище в коло патологічних залежностей, інформує Ukr.Media.
Трудоголізм — адикція до роботи, компульсивна потреба в її безперервному виконанні.
Ситуація, коли людина віддає перевагу роботі в якості відходу від переживань про свій емоційний стан і з приводу нерозв'язних особистих трагедій, може спостерігатися хоча б раз у кожного з нас. Якщо вона короткочасна, займає не більше 1,5−2 місяців, а потім настає полегшення і повернення до колишнього ритму діяльності, про адикцію мова не йде.
Однак у тих випадках, коли трудоголізм стає звичною, неконтрольованою втечею від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, людина має знижену критику до себе, немов не помічаючи, що «живе на роботі». Її потрібна термінова психологічна допомога.
Тут важливо розуміти, що робота для трудоголіка не являє собою того, що вона означає для нас у звичайних умовах: адикт не прагне до роботи у зв'язку з економічною необхідністю, він цілком може прожити на кошти, одержувані від звичайного графіку робочих навантажень.
Робота не є і однією із складових частин його життя — вона замінює всі інші види активності, поглинає їх у себе.
Також у трудоголіка присутнє компульсивне прагнення до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих. Він відчуває страх зазнати невдачі, «втратити обличчя», видатися некомпетентним, виявитися гіршим за інших в очах начальства. Це викликає у нього перманентне почуття тривоги, занепокоєння якістю виданого «продукту», які не залишають трудоголіка ні під час роботи, ні в години нетривалого відпочинку. Він настільки фіксований на роботі, що не помічає, як поступово відчужується від сім'ї, кола друзів, перестає піклуватися про своє здоров'я.
Трудоголізм, як і будь-яка адикція, супроводжується характерними особистісними змінами:
- емоційною спустошеністю;
- втратою інтересу до інших сфер життя;
- формуванням нових психологічних захистів, здатних відобразити будь-які спроби оточуючих виправити стан справ;
- порушенням здатності до емпатії, униканням позаробочих ситуацій, в яких потрібна активна участь;
- байдужістю до близького оточення.
Разом з тим едикт переконує себе і оточуючих в тому, що він працює заради грошей і блага сім'ї. Така раціоналізація є схвалюваною і прихильно сприймається суспільством.
Трудоголізм вітається корпоративною етикою великих холдингів. Такі організації являють собою закриті системи, що обмежують здатність до самостійного мислення і сприйняття багатьох явищ, що виходять за рамки концепції даної корпорації.
Якщо ви помітили у себе якісь з перерахованих рис, характерних для трудоголіка, а також змушені констатувати, що ваш «робочий день» триває понад 8 годин і вдома ви продовжуєте думати про робочі моменти, радимо зайнятися самодослідженням:
Крім того, встановіть чіткий розпорядок дня, особливо якщо ви працюєте вдома. Зараз, під час карантину, віддалена робота не повинна віднімати більше 6 годин на добу. На прохання і вимоги зробити роботу за іншого співробітника або взяти на себе безкоштовне робоче навантаження відповідайте ввічливою, але твердою відмовою.
- Починайте свій день не з роботи, а з приємних ритуалів (ранкова кава із дружиною, пробіжка по стежках парку, контрастний душ тощо).
- Увечері неодмінно виділіть час на ігри з дітьми, перегляд цікавих фільмів, читання книг і інші заняття, які вас завжди наповнювали радістю.
- Лягаючи спати, не допускайте наявності у свідомості «робочих думок», замінюйте їх приємними образами, дякуйте себе за правильно прожитий день.
Бережіть себе! Працювати потрібно в міру.
Джерело: ukr.media
