Українська відповідь: як знешкодити російські балістичні ракети до їх запуску

Фото: wikipedia.org Підпишіться на нас в Google додати зараз

Наразі балістичні ракети становлять одну з найсерйозніших загроз для України, будучи ключовим інструментом тиску з боку Російської Федерації. Дефіцит протиракет для систем Patriot та SAMP/T значно посилює ці ризики. Проте, це не означає, що Україна не має чим протистояти ворожим ударам. Навіть не маючи змоги перехоплювати ракети в повітрі, існує ефективний спосіб нейтралізувати їх ще до запуску – знищуючи самі пускові платформи. Журналіст Коротко про дослідив, як це можливо реалізувати та які кроки вже зроблені.

Типи пускових платформ балістичних ракет

Російська Федерація використовує кілька видів пускових установок для балістичних ракет. Це наземні мобільні установки на базі важких транспортних засобів, авіаційні платформи (літаки), кораблі та підводні човни. Запуск простих балістичних ракет із глибоких підземних шахт не здійснюється; ці шахти призначені виключно для міжконтинентальних балістичних ракет великої дальності, таких як «Воєвода» («Сатана»), «Сармат» чи «Ярс», які не становлять прямої загрози для України через свою надмірну дальність польоту.

Мобільні наземні установки, встановлені на важких тягачах, поділяються на оперативно-тактичні та стратегічні. Основною мобільною платформою для балістичних ракет 9М723 є оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) «Іскандер-М». Ці ракети запускаються з прикордонних регіонів РФ, таких як Курська, Ростовська та Білгородська області, а також з тимчасово окупованого Криму.

Аеробалістична ракета «Кинджал» запускається з повітряних платформ, якими є модифіковані винищувачі-перехоплювачі МіГ-31К, а також бомбардувальники Ту-22М3 та Су-34. Літак піднімається на велику висоту, після чого скидає ракету, яка активує власний твердопаливний двигун і рухається балістичною траєкторією.

Стосовно морських платформ (підводних та надводних кораблів), слід зазначити, що вони переважно несуть крилаті ракети – «Калібр», «Онікс» та «Циркон». Останні дві типи ракет використовуються з мобільних берегових комплексів, розташованих у Криму, а також з фрегатів та модернізованих атомних підводних човнів.

Виклик: блискавичне розгортання та пуск

Особливу небезпеку становлять мобільні наземні пускові установки та літаки-носії. Їх враження надзвичайно ускладнюється через дуже стислі часові рамки операційної діяльності, високий рівень маскування та значну віддаленість аеродромів.

Пускові комплекси на тягачах, як правило, діють у нічний час, ховаючись у густих лісах, ангарах або під маскувальними сітками, зливаючись із навколишнім середовищем. Це робить їхнє виявлення супутниковими засобами оптичної розвідки під час пересування вкрай складним. Час, необхідний для розгортання комплексу з похідного положення до бойового, становить від 4 до 16 хвилин. Сам процес запуску ракети, включаючи її вертикалізацію та постріл, триває близько 10 секунд. Інтервал між пусками двох ракет з однієї машини – менше хвилини. Одразу після пострілу пускова установка негайно залишає позицію, що займає приблизно 2-3 хвилини. До моменту, коли український радар зафіксує траєкторію ракети та обчислить координати точки старту, самої установки на місці вже немає.

Знищити винищувач МіГ-31К, оснащений ракетою «Кинджал», у повітрі під час бойового вильоту також є майже неможливим завданням. Ці літаки злітають з глибокого тилу Російської Федерації, куди українським засобам ураження важко дістатися. З огляду на дальність польоту «Кинджалів» до 2000 км, літакам-носіям немає потреби наближатися до кордонів України чи лінії фронту. Пуски здійснюються з повітряного простору над Нижегородською, Тамбовською, Рязанською областями РФ, а також над Каспійським чи Чорним морями.

Мобільні установки противника здатні змінювати позицію за лічені хвилини, що ускладнює їхнє виявлення. Фото: militarnyi.com

Альтернативні шляхи протидії балістичним загрозам

Попри зазначені складнощі, Україна має потенціал для мінімізації балістичних загроз з землі та повітря. Першочерговими завданнями є масовані атаки українських далекобійних безпілотних літальних апаратів (БпЛА) на авіабази, де базуються МіГ-31К та стратегічні бомбардувальники, а також на склади балістичних ракет. Авіабази, такі як «Саваслейка» (650 км від України), «Ахтубінськ» (600 км), «Оленья» (1800 км у Мурманській області) та «Шайківка» (250 км від кордону), знаходяться в межах досяжності українських далекобійних дронів.

Ще одним напрямком є знищення мобільних пускових установок ОТРК «Іскандер-М» у прикордонних районах. Оскільки ці комплекси постійно маневрують, їхня ліквідація потребує миттєвої реакції. Тут ключову роль відіграє злагоджена робота розвідувальних БпЛА (Shark, Leleka-100, PD-2), які цілодобово сканують прикордонну зону, та ударних комплексів. Критично важливим є часовий інтервал ураження – не більше 3 хвилин від моменту виявлення «Іскандера» на позиції до нанесення удару високоточними ракетами HIMARS/GMLRS або касетними боєприпасами.

Крім того, атаки БпЛА на підприємства, що виробляють компоненти для ракет, зокрема тверде ракетне паливо та мікроелектроніку, а також порушення логістичних ланцюгів постачання, можуть суттєво сповільнити або зупинити виробничий процес. Таким чином, знешкодження балістичного потенціалу Росії може відбуватися ще на етапі проєктування та складання, наприклад, на підприємствах КБ «Машинобудування» (400 км) чи заводах в Іжевську (1200 км).

Успіхи проти морських носіїв

З кораблями-носіями крилатих ракет, такими як «Калібр», «Онікс» та «Циркон», ситуація значно простіша. Їхні великі розміри, стоянки в портах та маршрути руху легко відстежуються супутниковими засобами, а самі кораблі є вразливими для морських дронів та крилатих ракет.

Україна успішно позбавила Чорноморський флот РФ ініціативи, застосовуючи комбіновану асиметричну тактику. Основним інструментом ураження російських кораблів-носіїв є морські дрони-камікадзе (Magura V5 та Sea Baby), які атакують ворожі судна групами, зокрема на зовнішніх рейдах та в бухтах.

Наймасштабнішим прикладом успішного знищення російських кораблів-носіїв крилатих ракет став комбінований удар Сил оборони України в ніч з 11 на 12 серпня 2026 року по Новоросійську. У ході цієї безпрецедентної операції українські розвідники, спецслужби, Повітряні сили та Військово-морські сили вразили чотири військові кораблі. Серед них – флагман Чорноморського флоту РФ фрегат «Адмірал Макаров», фрегат «Адмірал Ессен», малий ракетний корабель (МРК) «Буян-М» та патрульний корабель «Василь Биков».

Для досягнення цього результату було широко задіяно новітні реактивні безпілотники «Паляниця», а також апарати «Пекло» та «Барс», що завдяки високій швидкості подолали прибережну протиповітряну оборону. Також були використані модифіковані українські ракети «Довгий Нептун», які вразили кораблі біля причалів. З моря базу з кораблями атакували ударні безекіпажні катери типу «Сарган» та «Мамай», які ефективно заблокували вихід суден із бухти. Ешелонами для відволікання уваги діяли пропелерні БпЛА підтримки: дрони “Лютий”, “Бобер”, “Рамзай” та інші.

Після демонстрації Силами оборони України здатності нищити кораблі безпосередньо біля причалів Новоросійська, для залишків Чорноморського флоту РФ практично не залишилося безпечних місць базування. Чорне море перетворилося на «мишоловку» для російського командування, з якої кораблям дедалі складніше здійснювати оперативні виходи.

Флагман Чорноморського флоту, фрегат «Адмірал Макаров», неодноразово ставав ціллю атак, остання з яких відбулася в ніч на 12 серпня. Фото: haqqin.az

Порада від Business News:

Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння поточних оборонних можливостей України. Вона демонструє, що навіть за умов дефіциту певних типів озброєнь, наша держава активно розробляє та застосовує інноваційні підходи для нейтралізації військових загроз. Особливо цінним є акцент на знищенні ворожих цілей до їх запуску, що свідчить про високий рівень стратегічного планування та ефективність застосування новітніх технологій, зокрема безпілотних систем.

Дізнатися більше на: kp.ua