Росія свідомо готувалася до тривалого протистояння: аналіз довгострокової стратегії

Аналіз даних за майже два десятиліття свідчить, що поточна політика Російської Федерації у сферах бюджету, тарифів, грошово-кредитних відносин та зовнішньоекономічної діяльності формує цілісну картину та є свідомим довгостроковим вибором, зробленим 15-20 років тому. Завершення війни в Україні та відновлення нормальних відносин із західними країнами не є частиною планів російської влади. Про це йдеться на сайті Київського Безпекового Форуму (КБФ).

Детальний розбір стратегічних рішень

Експерти зазначають, що якби йшлося про тимчасові економічні заходи, були б присутні сигнали готовності до їх коригування. Натомість, наявні дані свідчать про поглиблення нинішнього курсу на протистояння. Важливою ознакою є тренд оборонних витрат РФ: двадцятирічний аналіз вказує на тривалу та ретельну підготовку до воєнних дій. Частка оборонних витрат у ВВП Росії перебуває на стабільно зростаючій траєкторії ще з початку 2010-х років.

Зростання оборонних витрат: пріоритет попри коливання цін на нафту

Це зростання відбувалося навіть в умовах, коли ціна на нафту спочатку перевищувала $100 за барель, а потім суттєво знизилася до $52-55 за барель у 2015-16 роках. Це свідчить про те, що пріоритетність фінансування військово-промислового комплексу (ВПК) не переглядалася незалежно від рівня нафтових доларів, які надходили до бюджету РФ.

Тарифи як інструмент фінансування

У 2017-2020 роках уряд РФ намагався стримувати зростання тарифів, тримаючи його нижче рівня інфляції. Однак, починаючи з 2022 року, від цієї практики відмовилися. Трирічний прогноз Міністерства економічного розвитку РФ на 2027-2029 роки передбачає перевищення темпів індексації тарифів над цільовим рівнем інфляції, що є характерним для середньострокового сталого вибору. Використання регульованих тарифів для перекачування ресурсів від населення та цивільних секторів економіки до інфраструктурних монополій є багаторічною практикою. Існує логічне припущення, що саме ці інфраструктурні монополії використовуються РФ для фінансування військових витрат.

Еволюція політики: від інтеграції до “економічної фортеці”

Теза про довгостроковий вибір підтверджується еволюцією політики РФ. Відхід від інтеграції на західні ринки до моделі “економічної фортеці” готувався задовго до 2022 року. Це було досягнуто шляхом послідовного накопичення резервів, зменшення зовнішнього боргу та скуповування золота в резерви. Міжнародні резерви Росії стабільно зростали протягом майже двох десятиліть. Ця політика, активно впроваджувана після кризи 2008-2009 років, мала на меті створення “подушки безпеки”, яка є стійкою та ліквідною. Після початку повномасштабної війни проти України ці резерви використовуються для покриття дефіциту бюджету та компенсації санкційного тиску. Сам факт їхнього створення задовго до війни вказує на довгостроковий характер російської стратегії.

Зниження зовнішнього боргу: ізоляція від шоків

Паралельно з накопиченням резервів, зовнішній борг РФ послідовно скорочувався. В результаті російська фінансова система значною мірою ізольована від зовнішніх шоків, що є прямим наслідком рішень, ухвалених владою РФ задовго до початку повномасштабного вторгнення в Україну. Низький рівень боргу за таких високих оборонних витрат свідчить про вибір моделі, де ВПК та пов’язані сектори фінансуються не за рахунок позик, а шляхом перерозподілу поточних доходів через тарифи та бюджетні імпульси. Водночас, низький борг залишає боргове фінансування як потенційний резервний інструмент.

Сировинна модель та “поворот на Схід”

Частка нафтогазових доходів у бюджеті РФ знизилася з 45% у 2000 році до прогнозованих 27% у 2025 році. Однак це зниження не супроводжувалося диверсифікацією товарної структури експорту, яка залишається стабільно сировинною протягом останніх двадцяти п’яти років. Зокрема, у 2025 році частка паливно-енергетичних товарів у вартісному обсязі експорту становила 54%.

Росія відтворює модель сировинного експортера, перерозподіляючи ренту на користь пріоритетних напрямів: ВПК, державних інфраструктурних проєктів, соціальної підтримки електорату. “Поворот на Схід” виглядає не як вимушений маневр, а як логічне продовження курсу на закріплення ролі постачальника сировини та енергоресурсів, але тепер на азійські ринки замість європейських. Переорієнтація російських енергопотоків на схід була елементом стратегічного курсу, основи якого закладалися задовго до початку повномасштабної війни, а не оперативною реакцією на закриття європейського ринку.

Висновок

Протягом двох з половиною десятиліть РФ послідовно нарощувала резерви та скорочувала зовнішній борг, одночасно збільшуючи частку оборонних витрат у ВВП. Також підтримувалося випереджальне зростання тарифів інфраструктурних монополій, створюючи для них додатковий фінансовий ресурс, зокрема для військових потреб. Усі ці процеси були та залишаються елементами єдиної стратегії. Такий довгостроковий вибір має свою ціну, але це запланована плата за структурну трансформацію економіки на користь війни та системного довгострокового протистояння з “колективним Заходом”.

 

Порада від Business News:

Цей аналіз дає глибоке розуміння причин та довгострокових наслідків поточної російської політики. Для українського бізнесу та громадян це означає необхідність адаптації до тривалого періоду геополітичної нестабільності та економічних викликів. Важливо враховувати ці стратегічні тренди при плануванні інвестицій, розвитку бізнес-стратегій та формуванні фінансових резервів, а також розуміти, що відновлення нормальних економічних відносин вимагатиме значних змін у політичному ландшафті.

Джерело новини: interfax.com.ua