AIN.UA

853 статті

Юрій Блавт, партнер Civitta та співзасновник Challenger Accelerator, ділиться своїми міркуваннями щодо того, чому українські стартапи часто обирають для реєстрації юрисдикції США та Естонії, а також розглядає проблеми нестачі фінансування для цивільних проєктів на вітчизняному ринку.

Українська стартап-екосистема демонструє вражаючі темпи зростання: 11 єдинорогів, понад 2600 стартапів та загальна вартість компаній, що сягає $30 мільярдів, навіть в умовах повномасштабної війни.

За даними ESNA, Україна відповідає 76% європейських стандартів у сфері розвитку стартап-екосистем, посідаючи шосте місце серед 24 країн-учасниць. Попри значні виклики, започаткувати бізнес в Україні сьогодні може бути навіть простіше, ніж у деяких країнах Європейського Союзу.

Спільне дослідження Civitta та EasyBusiness, проведене для Міністерства цифрової трансформації України та Українського фонду стартапів у рамках проєкту EU4Innovation East, виявило ключовий висновок: українські стартапи розвиваються динамічніше, ніж спроможність екосистеми їх підтримувати.

Ключові виклики української стартап-екосистеми

Проблема №1: Відсутність чіткого законодавчого визначення “стартапу”

Дивовижно, але в українському законодавстві досі бракує визначення терміну “стартап”. Часто на початкових етапах, коли команди прагнуть оптимізувати витрати, стартапи функціонують як об’єднання кількох фізичних осіб-підприємців (ФОП). Проте, з ростом та наближенням до етапу залучення інвестицій, як міжнародні, так і вітчизняні венчурні фонди очікують наявність чіткої корпоративної структури, належним чином оформленої інтелектуальної власності та реєстрацію в юрисдикціях, до яких вони звикли.

Саме тому багато українських стартапів ще до першого раунду інвестицій реєструють свої компанії за кордоном, найчастіше в США (штат Делавер), Естонії або Великій Британії, де захист прав інвесторів та інтелектуальної власності вважається надійнішим. Внаслідок цього Україна отримує талановиті команди та інноваційні продукти, тоді як інші країни здобувають юрисдикцію, капітал та майбутні податкові надходження.

Отже, для розвитку галузі необхідні зрозумілі правила гри, починаючи від законодавчого закріплення поняття “стартап” і до формування цілісної політики розвитку екосистеми, яка стимулюватиме стартапи до зростання та масштабування саме в Україні.

Рекомендуємо до прочитання: Штучний інтелект прискорює розробку коду, але не бізнес: як сервісним IT-компаніям перейти на нову бізнес-модель — колонка

Проблема №2: Нерівномірний доступ до інвестицій

У 2025 році обсяг інвестицій у технологічні компанії досяг майже $500 мільйонів. За останні два роки грантове фінансування зросло більш ніж у десять разів, з $7 мільйонів до $78 мільйонів.

Водночас, 77% грантових коштів зараз спрямовуються у DefenseTech, що є цілком зрозумілим в умовах війни. Натомість цивільні стартапи стикаються з дефіцитом фінансування на pre-seed та growth-стадіях. Такі інструменти, як венчурний борг або інвестиційний краудфандинг, залишаються недостатньо розвиненими.

Це призводить до того, що екосистема виглядає як сукупність розрізнених можливостей фінансування, а не як послідовний шлях розвитку. Україні потрібен системний підхід до розширення фінансових можливостей для стартапів, який підтримував би компанії від першої ідеї до глобального масштабування.

Рекомендуємо до прочитання: M&A у 2026 році: чому покупець розглядатиме ваш штатний розклад як ризик та витрату — колонка

Проблема №3: Фрагментація екосистеми підтримки стартапів

За останні роки Україна значно розширила інфраструктуру підтримки стартапів: функціонують інкубатори, акселератори, венчурні студії, мережа Європейських цифрових інноваційних хабів (EDIH), з’являються прототипні лабораторії, а загалом діє близько 150 екосистемних організацій. На папері це виглядає як зріла екосистема.

Однак на практиці ці ініціативи часто діють ізольовано, переважно зосереджуючись на ранніх стадіях розвитку, і майже не пов’язані між собою. Багато екосистемних організацій потребують посилення власної спроможності та стабільності для надання якісної підтримки стартапам. Крім того, вони значною мірою залежать від донорського фінансування.

У результаті, стартап може пройти через акселераційну програму, але згодом часто не знає, куди рухатися далі: де знайти інвестора чи лабораторію для тестування, як знайти партнерів для масштабування або хто допоможе з виходом на міжнародний ринок. Особливо це відчутно в сферах deep-tech та інженерії. Лабораторії та наукові установи переважно зосереджені на академічних дослідженнях, а не на комерціалізації продуктів.

Тому одним із ключових викликів залишається побудова єдиного “startup pipeline” — системи, яка супроводжуватиме компанію від початкової ідеї до глобального масштабування.

Проблема №5: Глобальне мислення стартапів проти фрагментованої екосистеми

Для більшості українських стартапів міжнародна експансія є не наступним кроком, а базовою моделлю існування. Сьогодні 63% компаній вже працюють на міжнародних ринках, а ще 12% повністю розташовані за межами України. Причина проста: внутрішній ринок занадто малий для забезпечення швидкого зростання технологічних компаній.

В Україні вже існують інструменти для підтримки виходу на зовнішні ринки, такі як Diia.Business, Офіс з розвитку підприємництва та експорту, міжнародні делегації на конференціях, що координуються Українським фондом стартапів, ініціативи з пошуку партнерів (matchmaking), а також партнерства на кшталт UA–UK TechBridge.

Однак ці ініціативи поки що не інтегровані в єдину систему. Засновники все ще змушені самостійно шукати партнерів, розбиратися з вимогами іноземних юрисдикцій, будувати локальні мережі та залучати фінансування за кордоном. Як результат, Україна має стартапи з глобальними амбіціями, але не має цілісної інфраструктури, яка б перетворювала ці амбіції на стабільні комерційні результати.

Тому наступним кроком має стати розробка повноцінного “market access pipeline”: від підготовки компаній до виходу на нові ринки та програм “soft landing” до міжнародних “bridge-програм” та грантової підтримки експансії. Окрім цього, необхідно розвивати внутрішній попит через корпоративні пілотні проєкти та державні закупівлі інноваційних рішень.

Подальші кроки

За результатами дослідження було сформовано 74 рекомендації та визначено 22 пріоритетні ініціативи. Якщо спробувати узагальнити, то головне питання полягає не в тому, чи здатна Україна створювати глобальні компанії — це вже доведено неодноразово. Питання в іншому: чи зможемо ми побудувати країну, в якій засновники захочуть створювати наступні десять єдинорогів і залишатися тут?

Детальний звіт можна завантажити за цим посиланням.

Рекомендуємо до прочитання: Vibe coding повернув tech-бренди до шкільної програми P&G. І це найкраще, що з ними могло статися — колонка

Порада від Business News:

Ця колонка надає глибокий аналіз стану української стартап-екосистеми та визначає ключові виклики, з якими стикаються українські підприємці. Розуміння цих проблем є надзвичайно важливим для розробки ефективних стратегій підтримки та розвитку інноваційного бізнесу в Україні. Вона допоможе як засновникам стартапів, так і представникам влади та інвесторам зрозуміти, куди рухатися для створення сприятливого середовища для технологічних компаній.

Подробиці можна знайти на сайті: ain.ua