Нові правила експорту озброєнь: Чи справді Україна відкриває оборонний ринок?

Уряд затвердив оновлений порядок міжнародних закупівель та передач військової продукції. Цей режим діятиме протягом воєнного стану та ще шість місяців після його завершення. Проте, як зазначають фахівці, попри певні спрощення, ключові перешкоди, такі як необхідність міжвідомчих узгоджень та значні фінансові ризики, залишаються.

Кабінет Міністрів України запровадив регламентований процес для експорту озброєнь та оборонних технологій, який діятиме до завершення воєнного стану та протягом наступних шести місяців. Це рішення, безумовно, є кроком до лібералізації експорту оборонної продукції, проте новий порядок суттєво не змінює фундаментальних аспектів чинної системи експортного контролю. Ми розбиралися, що саме змінилося, а які перешкоди досі залишаються актуальними.

Йдеться про Постанову Кабінету Міністрів від 1 липня 2026 року №875 “Порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання на період дії правового режиму воєнного стану в Україні”.

Основні зміни, запроваджені урядом

Відтепер процес розгляду заяви на отримання дозволу на експорт не повинен перевищувати 30 календарних днів. Для партнерів, які працюють за форматом Drone Deal, узгодження з профільними міжвідомчими комісіями взагалі не вимагатиметься.

Цей механізм застосовується до експорту товарів військового призначення, виробів подвійного використання та технологій вартістю від 15 мільйонів гривень (для комплектуючих цей поріг не діє). Перелік держав, куди дозволено постачання, формує Міністерство закордонних справ, а перелік критично важливих товарів, експорт яких заборонено, визначатиме Міністерство оборони.

Важливим є те, що виробник повинен довести свою спроможність виконувати експортні замовлення, не створюючи перешкод для задоволення державних оборонних потреб.

Технології передаються без відмови від прав інтелектуальної власності, із зобов’язанням контролю за реекспортом. При подальшій передачі таких товарів третім державам передбачається 20-відсоткова виплата від їхньої вартості.

Експерти вже наголошують на непослідовності урядових рішень.

Зокрема, новий порядок фактично не скасовує ключові елементи існуючої системи експортного контролю. Він не усуває необхідність реєстрації та попередньої експертизи товарів у Державній службі експортного контролю. Він не скасовує необхідність міжвідомчих узгоджень із СБУ, Службою зовнішньої розвідки, ГУР, Міністерством оборони та іншими відповідними органами. Процедура не стає універсально доступною для всіх країн. Крім того, залишається фінансовий ризик для компаній, яким потрібно сплатити значну суму коштів ще до отримання остаточного дозволу.

Тому стверджувати про суттєве спрощення було б передчасно.

30 днів – не завершення всієї процедури

Однією з ключових тез, що просуваються навколо нового порядку, є термін видачі дозволу – 30 календарних днів.

“Для бізнесу це звучить обнадійливо. Проте ці 30 днів не можна розглядати ізольовано від інших етапів процедури. Новий порядок не скасовує обов’язкову попередню експертизу товарів у Державній службі експортного контролю. А така експертиза, згідно з чинним законодавством, може тривати до 60 днів”, – зазначає Андрій Мінаков, заступник генерального директора ТОВ “Інкомпас” та член громадської ради при Державній службі експортного контролю України.

За його словами, на практиці це означає, що заявлені 30 днів можуть розтягнутися до 90 днів загального очікування: 60 днів на попередню експертизу плюс 30 днів на розгляд заяви щодо дозволу.

“А 90 днів – це вже не “швидкий трек” і не значне прискорення. Це, фактично, стандартний термін, з яким бізнес стикався і раніше”, – вважає пан Мінаков.

Отже, головне питання полягає не в наявності цифри “30” у порядку, а в тому, скільки реально триватиме вся процедура від першого звернення компанії до фактичного отримання дозволу.

Найбільша перешкода – міжвідомче узгодження – збереглася

Найсерйознішою проблемою для експортерів завжди була не стільки кількість документів чи складність форми заяви, скільки непередбачуваність на етапі міжвідомчих узгоджень.

Новий порядок не скасовує необхідності отримання погоджень від СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ГУР, Міністерства оборони та інших органів. А саме результати таких погоджень, згідно з практичним досвідом ринку, були причиною переважної більшості відмов у наданні дозволів.

“Цей чинник залишається. І це найважливіше, що бізнес має усвідомлювати щодо нового порядку. Так, у процедурі можуть бути передбачені строки або окремі елементи мовчазного погодження. Але якщо сама логіка міжвідомчої оцінки не зміниться, то непередбачуваність залишиться”, – пояснює пан Мінаков.

Він підкреслює, що компанія може підготувати всю необхідну документацію, пройти попередню експертизу, мати контракт і покупця, але все одно залежатиме від позиції кількох органів, критерії оцінки яких не завжди є прозорими для ринку.

“Для бізнесу це означає одне: формально процедура стала іншою, але ключовий ризик відмови нікуди не зник”, – додає представник ТОВ “Інкомпас”.

30% до отримання дозволу – фінансова невизначеність

Ще більш проблематичним, на думку пана Мінакова, видається питання оплати за оформлення та видачу дозволу.

“Для певних операцій компанія зобов’язана сплатити до державного бюджету до 30% вартості товарів ще до отримання остаточного дозволу. І тут важливим є не лише сам розмір платежу, а й момент його здійснення. Якщо бізнес сплачує значну суму авансом, але згодом отримує відмову, це вже не просто адміністративна процедура. Це своєрідна фінансова рулетка, особливо якщо держава залишає ці кошти собі у випадку відмови”, – вважає експерт.

Для виробника оборонної продукції 30% вартості товару – це не просто технічний збір. Це обігові кошти, які могли б бути спрямовані на виробництво, закупівлю комплектуючих, виплату заробітної плати, науково-дослідні роботи, виконання державного замовлення або розширення виробничих потужностей.

Пан Мінаков переконаний, що навіть для великих компаній такий платіж може бути відчутним, а для малих і середніх виробників він може стати цілковитим стоп-фактором.

“У підсумку держава нібито відкриває можливість для міжнародних передач, але одночасно встановлює для бізнесу високу фінансову планку. І не кожна компанія зможе або захоче ризикувати такими значними коштами до отримання остаточного рішення”, – вважає представник компанії “Інкомпас”.

Порядок діятиме лише для обмеженої кількості країн

Ще один важливий аспект: новий порядок не є універсальним механізмом для всіх міжнародних передач.

“Він працюватиме лише стосовно визначеного кола держав. Тобто, компанії недостатньо мати товар, контракт і потенційного покупця. Необхідно, щоб країна призначення була включена до відповідного переліку, а сама операція пройшла всі передбачені процедури погодження”, – пояснює пан Мінаков.

Він наголошує, що з точки зору безпеки під час війни це зрозуміло. Однак з точки зору бізнесу це означає, що механізм буде доступний лише в обмеженій кількості випадків.

“Таким чином, це не відкриття ринку в класичному розумінні. Це контрольований режим вибіркового допуску. І якщо критерії формування переліку країн не будуть зрозумілими та прогнозованими, компаніям буде складно формувати довгострокову міжнародну стратегію”, – додає фахівець.

Що насправді було спрощено?

“Якщо говорити відверто, реальне спрощення в новому порядку існує. Але воно одне. Експортери більше не мусять отримувати окремі повноваження на експорт товарів військового призначення за старою процедурою. Це суттєво, оскільки отримання таких повноважень могло займати до пів року”, – каже пан Мінаков.

За його словами, для компанії, яка лише планує вихід на міжнародні ринки, це однозначно позитивна зміна.

“Проте це не означає, що вся процедура стала простою. Це означає, що один великий етап було вилучено. Водночас попередня експертиза, міжвідомче узгодження, обмеження за країнами, значна попередня оплата та ризик відмови залишаються. Крім того, компанії, які давно серйозно планували експорт, вже або займалися отриманням відповідних повноважень, або проходили цю процедуру. Тому для частини ринку це спрощення не буде революційним”, – наголошує пан Мінаков.

На думку представника компанії “Інкомпас”, рішення уряду не є радикальним спрощенням чи повноцінним відкриттям ринку. Це спеціальний воєнний порядок, який створює можливість для міжнародних передач, але залишає більшість ключових ризиків на місці.

“Новий порядок не скасовує реєстрацію та попередню експертизу товарів у Державній службі експортного контролю. Не усуває міжвідомче погодження, яке було основним джерелом відмов. Не гарантує, що 30 днів на папері не перетворяться на 90 днів на практиці. Не робить механізм доступним для всіх країн. І створює серйозний фінансовий ризик через необхідність сплати значної частини вартості товару ще до отримання дозволу”, – вважає пан Мінаков.

Тому головне питання сьогодні не в тому, чи дозволили міжнародні передачі формально. Питання в тому, чи стане цей порядок реальним робочим інструментом для українського бізнесу.

Наразі відповідь на це питання не є однозначною.

Український оборонний бізнес потребує доступу до міжнародних ринків. Але, як підкреслює пан Мінаков, йому потрібні не лише формальні дозволи. Йому потрібні прогнозовані терміни, зрозумілі критерії погодження, адекватна вартість доступу та процедура, в якій виробник не ризикує втратити значні кошти ще до того, як держава ухвалить остаточне рішення.

Порада від Бізнес новини в Україні

Запровадження нового порядку міжнародних передач військових товарів, хоч і не скасовує всіх перешкод, відкриває певні можливості для українських виробників. Фахівцям оборонної галузі важливо уважно вивчити оновлені правила, оцінити потенційні ризики та переваги, особливо щодо фінансових зобов’язань та термінів погодження. Це може стати кроком до розширення присутності на світовому ринку озброєнь, якщо компанії зможуть ефективно адаптуватися до нових умов.

Джерело