Аналітик Магда: Пекінська подорож Трампа виявилася невдалою, тоді як Путін має шанс досягти цілей

Фото: Evan Vucci-Pool/Getty Images

Нещодавній візит Дональда Трампа до Китаю, який світові спостерігачі визнали позбавленим результатів, спричинив помітну хвилю дипломатичної активності. Слідом за американським лідером, до Піднебесної готується вирушити Володимир Путін, а невдовзі очікується візит і сербського президента Александра Вучича. Чому глава Білого дому знову поступається в особистих зустрічах лідерам авторитарних режимів, як його завищене самолюбство шкодить національним інтересам США, і чому тема України свідомо відходить на другий план у цій прагматичній грі? Про це ексклюзивно для “Коротко про” розповів політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда.

Пекінська поїздка Трампа: провальний результат

Політолог Євген Магда. Фото: ФБ Євген Магда

– Після візиту Дональда Трампа до Китаю, туди зібралися й інші лідери – російський президент Путін, сербський президент Вучич. Чим це зумовлено?

– Кожен має власну мотивацію. До того ж, слабкість, продемонстрована Трампом під час візиту, стимулює активність інших зовнішньополітичних гравців.
Путін, під час свого візиту до Пекіна, ймовірно, звертатиметься до Сі Цзіньпіна за ресурсами для продовження війни в Україні. Водночас, він прагне посилити свою вагу на міжнародній арені, адже візит до китайського лідера певним чином його легітимізує. Крім того, він прагне отримати гарантії, що Китай не виявлятиме експансіоністських намірів щодо російського Далекого Сходу, зокрема Примор’я, де вже спостерігається значна кількість китайського населення, і де фактично відчувається їхній вплив.

Президент Сербії Александр Вучич шукає підтримки в Пекіні, оскільки Сербія має суттєві китайські інвестиції, і він прагне зберегти та примножити їх.

– Чи вдасться Путіну зберегти неформальну підтримку Китаю, зокрема приховані поставки компонентів для російського оборонно-промислового комплексу, що виробляє озброєння для війни проти України?

– Я не бачу жодних причин, чому Китай мав би обмежувати свої можливості впливати на світову арену чужими руками. Тому, цілком ймовірно, ця підтримка збережеться.

– Отже, якщо порівнювати минулий візит Трампа і майбутню поїздку Путіна до Пекіна, російський лідер отримає значніші переваги, ніж президент США?

– Вони перебувають у різних вагових категоріях. У Трампа були власні цілі, яких він не досяг, тоді як у Путіна будуть свої завдання, які він, можливо, виконає.

– Світові експерти та політики доволі низько оцінюють результативність візиту Трампа до Китаю, називаючи його відвертим провалом. Яка ваша думка з цього приводу?

– Цей візит не приніс жодних вагомих досягнень. Єдина заява про закупівлю Китаєм 200 літаків у Сполучених Штатів – це «кістка», кинута для заспокоєння американської громадськості, і не більше. Фотографії з китайськими подарунками, опубліковані американською делегацією, – це елемент пропаганди. Насправді, це були звичайні робочі моменти, але їхнє оприлюднення свідчить про роботу пропагандистів, які намагаються приховати реальний провал Трампа.

Трамп завжди програє у спілкуванні з лідерами-автократами

– Яких цілей Трамп прагнув досягти цим візитом на самому початку?

– Його проблема в тому, що він намагається особисто впливати на зовнішню політику, ігноруючи рекомендації так званого «глибинної держави» (американської еліти). Це створює величезні проблеми, оскільки Трамп покладається виключно на власну інтуїцію, тоді як необхідно спиратися на факти, дані розвідки та аналітичні висновки, що відповідають національним інтересам. І з цим у Трампа виникають серйозні труднощі.

– Ви згадали «глибинну державу», але Трамп постійно конфліктує з нею, вважаючи її коренем усіх проблем США. Як він може дослухатися до її рекомендацій?

– Саме в цьому й полягає проблема: він воює з «глибинною державою», замість того, щоб використовувати її потенціал. І слід розуміти, якщо він не використовує її можливості, то й інші політичні актори в Сполучених Штатах не можуть їх використовувати, оскільки президент перебуває в конфронтації з нею. Крім того, коли візит Трампа ще планувався, він та його адміністрація, ймовірно, розраховували на більші успіхи у відносинах з Іраном, вважаючи, що вже практично «притиснули» його до стінки. Однак цього не сталося. Це ще раз підтверджує, що без «глибинної держави», яка працює з різноманітною інформацією, досягти успіху неможливо. Трамп же вважав, що зможе все вирішити самостійно, але реальність виявилася іншою.

– Було очевидно, що Трамп буквально «стелився» перед Сі Цзіньпіном, щедро обсипаючи його компліментами щодо величі китайського лідера на світовій арені. Чи справило це враження на самого Сі Цзіньпіна?

– Очевидно, що це жодним чином на нього не вплинуло. Сі Цзіньпін є прагматиком у зовнішній політиці, і такі примітивні лестощі його не вражають. Трамп, який надмірно любить похвалу, помилково вважав, що всі світові лідери такі ж. Компліменти Трампа відскакували від непохитного прагматизму Сі Цзіньпіна, як горох від стіни.

– Тут напрошується паралель із візитами та зустрічами Трампа з Путіним. Чи виходить, що Трамп завжди поступається і «вщент» програє особисті зустрічі зі світовими лідерами авторитарного штибу? Чому так відбувається?

– Тому що він спирається не на фактологічний та прагматичний інструментарій демократичного світу – знання, можливості, інформацію, а лише на відчуття власного его. Це завжди призводить до програшу у спілкуванні з такими лідерами, як Сі Цзіньпін та Путін. Вони чудово вивчили всі слабкі сторони нинішнього президента США: його неймовірне его, нарцисизм та любов до лестощів. Вони його хвалять, Трамп «тане» від похвали і забуває, для чого він з ними зустрічається – для забезпечення національних інтересів Америки.

– Тобто це його психологічна слабкість, через яку лідери-автократи одразу ставлять його на місце?

– Йому вже майже 80 років, і його вже не змінити. Тому він діє саме так і буде діяти завжди.

Для Трампа тема України є другорядною, тому він і не піднімав її в розмові з Сі

– Візит Трампа сприяв покращенню відносин США з Китаєм, чи вони все ж залишаються стратегічними противниками?

– Безсумнівно, вони залишаються противниками, і такими будуть завжди. Китай робить ставку на подальше економічне зростання. Ситуація в Ормузькій протоці зараз вигідна Китаю, оскільки вони мають значні запаси пального та отримують поставки з Росії.

– Президент США подав тривожний сигнал і для Тайваню, закликавши його не відстоювати свою незалежність. Чи означає це, що він відмовиться від його підтримки і віддасть його на поталу Пекіну?

– Повторюся, Трамп діє, ігноруючи «глибинну державу», базуючись виключно на власних думках та поглядах. Саме з цього і слід виходити.

– Отже, США за Трампа більше не підтримуватимуть Тайвань у разі китайської агресії?

– Точно сказати неможливо, але враховуючи, що Тайвань є світовим лідером у виробництві напівпровідників для різноманітних галузей, включно з виробництвом озброєнь, було б нерозсудливо відмовитися від його підтримки.

– Тоді виникає інше питання: чи не підштовхне така позиція Трампа Китай до агресії щодо Тайваню, чи буде він намагатися захопити острів?

– Пекін прагнутиме якнайшвидше інтегрувати Тайвань у свою сферу впливу, тобто створити «єдиний Китай». Але це не обов’язково відбуватиметься військовим шляхом.

– Обидва лідери під час розмов згадували Україну лише побіжно. Чи означає це, що Трамп навіть не намагався переконати Сі Цзіньпіна відмовитися від підтримки Путіна?

– Нам давно слід відмовитися від очікувань, що Україна завжди буде в центрі світового порядку денного, що існує «глобус України». Трамп завжди діятиме у власній парадигмі інтересів, де наша країна займає другорядне місце. Крім того, він вважає себе месією, майже прирівнюючи себе до Бога. Це відображення його свідомості, поглядів та відчуттів, тому й реагувати на це слід відповідно.

Порада від Business News:

• Ця аналітична стаття надає глибокий погляд на складні геополітичні взаємозв’язки, що стосуються впливу візиту Трампа до Китаю та потенційних наслідків для України. Розуміння мотивів ключових гравців та їхньої стратегії дозволяє краще орієнтуватися в міжнародній політиці та приймати обґрунтовані рішення.

За даними порталу: kp.ua