Українців чекає перерахунок пенсій: хто ризикує втратити стаж та отримати мінімальну виплату без індексації

Повномасштабне вторгнення росії спричинило значне зростання кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні. Якщо до 2022 року кількість громадян, які переїхали з окупованих територій Донбасу та Криму, становила близько 1,5-1,8 мільйона, то станом на початок 2026 року офіційно зареєстровано понад 4,6 мільйона ВПО. Переважна більшість з них – це люди, які були змушені покинути тимчасово окуповані частини Донбасу, Крим, а також зони бойових дій. Найбільше переселенців мешкають на Харківщині, Донеччині, Дніпропетровщині та у столиці.
Історичний контекст та проблеми пенсійного забезпечення ВПО
У 2014 році Україна виявилася неготовою до викликів, пов’язаних із втратою Криму та частиною Донбасу. Політика держави щодо ВПО була недосконалою, часто обмежуючи права цих громадян. Особливо гостро ця проблема постала для пенсіонерів-переселенців, які зіткнулися з труднощами при отриманні своїх пенсій. Держава прив’язала виплати до “Ощадбанку”, позбавивши їх права обирати зручний банк, як це доступно іншим українським пенсіонерам. Це створювало перешкоди при переїзді та могло призвести до припинення виплат.
Ситуація ускладнювалася тим, що до 2016 року “Ощадбанк” видавав пенсіонерам-ВПО картки, які одночасно виконували роль пенсійного посвідчення, але мали обмежений функціонал: зняти готівку можна було лише в банкоматах “Ощадбанку”, а розрахунки в магазинах чи онлайн-платежі були недоступні.
Крім того, пенсіонери-переселенці були змушені проходити періодичну ідентифікацію в “Ощадбанку” кожні три місяці та верифікацію місця проживання кожні пів року. Невиконання цих умов призводило до призупинення виплат, навіть якщо кошти накопичувалися на рахунку.
У 2018 році уряд припинив виплату пенсій за минулі періоди для переселенців з окупованих Криму та Донбасу. Лише в листопаді 2021 року було ухвалено постанову, спрямовану на розблокування процесу погашення пенсійних боргів.
Персональна історія: боротьба за пільговий стаж
Питання справедливості пенсійних виплат для переселенців, які також стали пенсіонерами, залишається актуальним. Сергій Вікторович Федорець, 53-річний колишній шахтар, розповів журналістам “ФАКТІВ” про свою тривалу боротьбу з Пенсійним фондом України (ПФУ), яка тривала понад три роки і не завершилася навіть після перемоги в суді.
При поданні документів на призначення пенсії Сергій Вікторович мав необхідний стаж: 15 років пільгового стажу за списком №1 та 37 років загального стажу, враховуючи, що один рік пільгового стажу зараховується як два загальних. Однак, Головне управління ПФУ в Миколаївській області визнало лише 7 років пільгового стажу, заявивши, що право на пенсію він отримає лише з 4 серпня 2025 року, досягнувши 53-річного віку.
Причина полягала в тому, що ПФУ не зарахував понад вісім років роботи Сергія Федорця на шахтах “Комсомольська” та “Партизанська” ДП “Антрацит” (Луганська область) у період з 2005 по 2014 роки, а також стаж до 1 січня 1999 року, здобутий на шахтах ДП “Ровенькиантрацит”. Обидва підприємства розташовані на території Луганської області, окупованій з 2014 року.
Правова колізія та бюрократичні перепони
Склалася ситуація, коли мешканців окупованих територій фактично позбавляли стажу та права на пенсію, що дозволяло Пенсійному фонду економити кошти. Обґрунтуванням для таких дій слугувала частина 3 Постанови Кабміну №637 від 12 березня 1993 року, яка передбачає отримання виписки чи довідки від підприємства для підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Однак, Сергій Федорець надав свою трудову книжку з відповідними записами про роботу. Таким чином, відмова у зарахуванні восьми років стажу, посилаючись на зазначену постанову, виглядала як порушення самої постанови, яка має на меті підтвердження стажу за відсутності трудової книжки, а не за наявності всіх необхідних записів.
Сергій Федорець виграв судовий процес, який зобов’язав Пенсійний фонд України врахувати його пільговий стаж та виплатити заборгованість, що утворилася з серпня 2022 року. Суд також зобов’язав ПФУ здійснити березневу індексацію, і розмір його пенсії тепер становить 17 561,44 гривні. Проте, повні виплати так і не розпочалися.
Регулювання виплат за судовими рішеннями
Проблема полягає у порядку виплат із бюджету ПФУ пенсій, призначених за судовими рішеннями, який регулюється Постановою Кабміну №821 від 14 липня 2025 року. Пункт 6 цієї постанови передбачає, що видатки на виплату пенсій за судовими рішеннями здійснюються виключно в межах виділених бюджетних асигнувань, відповідно до розпису державного бюджету та щомісячного розпису доходів і видатків ПФУ. Кошти спрямовуються отримувачам, внесеним до переліку станом на перше число місяця, що передує місяцю виплати.
Простими словами, це означає, що сума, яка буде спрямована на покриття таких пенсійних боргів, фіксується в бюджеті заздалегідь.
9 лютого Кабінет Міністрів України своєю Постановою №127 затвердив бюджет ПФУ на 2026 рік. На виконання судових рішень за Постановою №821 передбачено 2 мільярди гривень із загального бюджету фонду, який становить 1 трильйон 263 мільярди гривень. Проте, станом на вересень 2025 року, набули чинності 756 тисяч судових рішень про виплату пенсій, а загальна сума боргів оцінюється майже в 85 мільярдів гривень. За таких умов, при щорічному виділенні 2 мільярдів гривень, погашення цих боргів займе близько 43 років. Це ставить під сумнів, чи доживуть усі 756 тисяч пенсіонерів, які виграли суди, до моменту отримання належних їм коштів.
Водночас, поки уряд запроваджує програми кешбеку для споживачів палива, тисячі вимушених переселенців продовжують чекати на справедливі виплати.
Раніше “ФАКТИ” висвітлювали причини, через які приватні підприємці можуть залишитися без пенсії.
Порада від Business News: Ця новина є надзвичайно важливою для розуміння системних проблем, з якими стикаються вимушені переселенці, особливо старшого покоління, в Україні. Вона висвітлює бюрократичні перепони та фінансові обмеження, які заважають отриманню належних пенсійних виплат, навіть після виграшу в суді. Ця інформація допоможе громадянам краще орієнтуватися у своїх правах та можливих шляхах вирішення проблем, а також спонукає до обговорення необхідності удосконалення законодавства для захисту прав ВПО.
Джерело новини: fakty.ua
