Оскільки Путін прагне реформувати військово-промисловий сектор, різні цивільні галузі промисловості почали занепадати, деякі з них переживають катастрофічні спади.

Російська економіка вразила багатьох, продемонструвавши стійкість до міжнародних санкцій; проте після трьох років конфлікту та обмежень Заходу вона демонструє численні проблеми, кожна з яких виглядає досить серйозною. Про цю ситуацію повідомляє Bloomberg.

«Тріщини в економіці вартістю 2 трильйони доларів зараз яскраво очевидні», – йдеться у статті.

Журналісти вказують на те, що Москва «надає пріоритет військовим витратам над нафтою»: оскільки всі державні ресурси спрямовуються на війну, цивільна економіка поступово погіршується. Ця тенденція стала помітною цього тижня, коли Путін взяв участь у заході з підняття прапора на честь нового атомного підводного човна з балістичними ракетами, що збіглося зі звітами про 30% падіння продажів автомобілів у червні.

Стурбований потенційним подальшим економічним спадом, Центральний банк Росії вчора ухвалив рішення знизити ключову процентну ставку приблизно на 2 процентні пункти після зниження на 1 процентний пункт попереднього місяця. Таким чином, зіткнувшись з вибором між високою інфляцією та економічною рецесією, Центральний банк схилився до першого варіанту.

«Існує дедалі більше доказів складних часів у багатьох секторах російської економіки. Наслідки війни, західних санкцій, дефіциту робочої сили, зниження цін на нафту, зростання валюти та підвищення процентних ставок», – зазначає Алекс Кокчаров, геоекономічний аналітик Bloomberg Economics.

Він пояснює, що ризик колапсу в цивільному сегменті економіки зростає через майже виключну зосередженість Путіна на військових цілях у своєму конфлікті з Україною.

Автор публікації зазначає, що досі Росія отримувала значну вигоду від своєї здатності постачати нафту та газ до Китаю, Індії та деяких європейських країн. Однак цього було недостатньо, щоб уникнути проблем в інших сферах російської економіки. Наприклад, вугільний сектор Росії переживає значну кризу, втративши як ринки збуту, так і постачальників складного промислового обладнання, а також можливість залучати західні фінансові ресурси для модернізації.

Також варто зазначити, що розлогий військово-промисловий комплекс Росії виявився недостатнім для створення достатнього попиту на сталеливарну промисловість країни. Проблеми з експортом та уповільнення темпів зростання на російському ринку нерухомості, який становив значну частину внутрішнього попиту на сталь, призвели до значного спаду в російській металургії.

Однак, мабуть, найбільш тривожним показником для Путіна є потрясіння у фінансовому секторі. На початку липня керівники деяких найбільших російських банків приватно розглядали можливість звернення за державною допомогою, якщо частка проблемних кредитів у їхніх портфелях продовжуватиме зростати. Інсайдери припускають, що фактична «якість» їхніх кредитних портфелів набагато гірша, ніж вказують офіційні звіти, про що свідчать документи, з якими ознайомилося Bloomberg News.

«Залишилася лише обмежена кількість провідних галузей промисловості з високими темпами зростання, всі з яких пов’язані з державними контрактами та обороною», – зазначила раніше цього літа Софія Донець, головний економіст T-Investments. Вона зазначила, що важко визначити інші сектори, які показують хороші результати. Очікується, що більшість цивільних галузей промисловості Росії зіткнуться зі скороченням виробництва у 2025 році.

У пошуках джерел фінансування військового бюджету російський уряд вдався до вкрай тривожної практики – вилучення приватних активів. За останній рік загальна вартість конфіскованих активів потроїлася. Російська бізнес-спільнота б’є на сполох, висловлюючи побоювання щодо сплеску націоналізацій. Однак, схоже, Кремль не схильний зважати на ці побоювання.

«Путіна здебільшого не хвилює, що скорочується видобуток вугілля, скорочується заготівля деревини або скорочуються роздрібні продажі. Він повністю зосереджений на своїх військових амбіціях. Найімовірніше, він прагне наслідувати роль, яку відіграли Петро I чи Катерина II в російській історії», – стверджує економічний аналітик Алекс Кокчаров.

Источник