Військовий аналітик Іван Тимочко: Наступу росіян не спостерігається, проте інтенсивність сутичок відчутно зросла

Фото: Генеральний штаб ЗСУ/ФБ Іван Тимочко

Не дивлячись на прихід осені, коли зазвичай на передовій настає відносне затишшя, Збройні Сили України та росіяни активно намагаються виявити вразливі місця один в одного, щоб отримати тактичну перевагу. Глобальних змін на полі бою до початку Нового року не прогнозується, однак загальна напруженість не спадає.

Про поточну ситуацію на лінії фронту в різних секторах, на чию користь грає час і що варто очікувати найближчим часом, Коротко про повідомив військовий аналітик, очільник ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ та ветеран АТО Іван Тимочко.

Супротивник прагне досягти оперативно-тактичного успіху до настання злив

– Який загальний стан справ на полі битви? Чи відмічається оголошений черговий наступ росіян?

– Наступу не відбувається, але активність боїв – а це близько 230 бойових зіткнень за добу – помітно зросла. Якщо раніше їх було приблизно дві сотні, то зараз на 50 більше. Іншими словами, ми можемо констатувати посилення бойової діяльності противника. Але, по-друге, змін у стратегії проведення бойових дій теж немає.

– Чим обумовлена ця активність росіян?

– Насамперед, вони хочуть встигнути здобути оперативно-тактичні переваги до початку дощів і скорочення тривалості світлового дня. Оскільки дороги будуть розмокати, особливо якщо йдеться про Запорізький та Дніпропетровський напрямки, де переважно лісостепова місцевість, яка за умов опадів стає важкопрохідною для транспорту та військової техніки.

– На яких напрямках наразі найбільш складна обстановка для нас?

– Найбільша бойова активність зараз фіксується на Покровському напрямку, де проходить 70–80 боїв на день, Новопавлівському – близько 40 боєзіткнень, та Лиманському, де реєструється понад 20 боїв за добу. Також зберігається активність ворога на Куп’янському напрямку, в районі Серебрянського лісу на Луганщині. Окрім цього, противник намагається атакувати на Оріхівському напрямку. Він намагається розширити зону бойових дій у районі Новопавлівського напрямку з метою флангового охоплення Покровська та Мирнограда. Аналогічна ситуація спостерігається і на Добропільському напрямку, де ворог намагається атакувати на флангах, щоб збільшити зону впливу щодо Мирнограда і Костянтинівки.

– Чи є загроза захоплення Покровська, Куп’янська, Мирнограда?

– Там, де тривають бойові дії, така загроза існує завжди. Але якщо казати конкретно про захоплення згаданих міст, то спроби противника увійти туди невеликими підрозділами не дають жодного результату. Нечисленні диверсійні групи діють несистемно і не можуть там закріпитися.

Щоб говорити про захоплення будь-якої території, слід розуміти, що для цього спершу необхідно закріпитися, налагодити логістику, оборону і лише потім намагатися просуватися. На даний момент цього на Покровському, Куп’янському чи Костянтинівському напрямках не видно, і росіянам не вдається різко змінити ситуацію на власну користь. Тобто загальна оперативна обстановка на цих ділянках залишається незмінною.

Гармати на лінії зіткнення не стихають, за добу фіксується близько 230 бойових зіткнень. Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ

На полі бою сформувалася killzone

– Чому ворог активізувався на Харківському напрямку, якщо там не відбувається основний наступ?

– Росіяни промацують там нашу оборону на предмет слабких місць. Крім того, в районі Куп’янська ворог прагне взяти під контроль річку Оскіл з лівого берега, що дозволить контролювати це місто. Якщо ж говорити про бойові дії на Вовчанському напрямку, то тут противник активізує свої дії, щоб ми не почали проводити власні наступальні операції.

– А що зараз відбувається на півдні, в районі Херсона?

– Там зараз наші збройні сили завдають значних ударів саме по тих об’єктах, де противник зосередив авіацію. Це аеродроми Криму – Саки, Новомайорське, Бельбек. Ми їх знищуємо, щоб не дати противнику атакувати по лінії фронту та не дати їм можливості завдавати ракетно-бомбових ударів по Одесі, Миколаєву, Лиману, в бік Очакова і не давати їм наступальним порядком підсилюватися в районі русла Дніпра. Бо вони роблять ставку на те, щоб взяти під контроль плавні русла Дніпра, щоб форсувати його саме в районі Херсона.

– Чи змінилось щось в тактиці росіян?

– Незначно. Це ті самі «м’ясні штурми» невеликими групами за підтримки безпілотників і авіації. Саме тому ми завдаємо ударів по кримських аеродромах, щоб не дати їм можливості запускати ті ж самі «Шахеди» та «Герані».

– Чому вони не залучають свої моторизовані частини, а лише піхоту на мотоциклах та баггі?

– Тому що на полі бою, по суті, утворилася так звана killzone, тобто «зона смерті», протяжністю 10 кілометрів з обох боків фронту. І все, що велике і повільно рухається (танки, БТР, БМП, ракетні комплекси), одразу знищується з повітря. Тому ворог і зробив основний акцент на високомобільні групи на баггі та мотоциклах, з розрахунку на те, що вони зможуть проскочити цю зону. Або намагаються з різними засобами маскування, особливо вночі, пересуватися пішими колонами для того, щоб пройти цю зону ураження.

Крім того, їм просто не вистачає якісної бронетехніки. Їхній військово-промисловий комплекс зараз не в змозі виготовляти достатньо зброї. Наприклад, зараз вони можуть виготовити за місяць танків, яких вистачить лише на укомплектування однієї танкової роти, а це 7–10 танків. А їм потрібно значно більше.

Росіяни все частіше використовують строковиків на передовій

– Чи можна стверджувати, що зараз триває позиційна війна на виснаження?

– Ні, тому що позиційна війна – це коли обидві сторони засіли в траншеях і не рухаються. А зараз навпаки – бойові дії обома сторонами ведуться з наміром, що якась зі сторін допустить оперативну чи стратегічну помилку, яку можна буде використати для наступу. І кожна зі сторін розраховує на те, щоб розширити оперативний простір і розірвати ряди військ противника. Тому зараз і відбуваються саме активні бойові дії.

– В цілому, на чию користь зараз грає час, на нас чи на окупантів?

– У прямому сенсі таке питання зараз не актуальне, оскільки кожен день війни призводить до втрат як серед військових, так і серед мирного населення. Але якщо говорити опосередковано, то наші західні союзники з часом все більше усвідомлюють, що якщо ми, не дай боже, зазнаємо поразки, то тоді їм доведеться воювати вже самостійно. Тому тут час допомагає нам більше, ніж Росії, яка до того ж поступово виснажує власну економіку та ресурси.

– В Росії за плановим призовом очікують призвати 130 тисяч строковиків. Чим це загрожує нам і на які ділянки фронту їх можуть направити?

– Під час весняного призову було набрано 160 тисяч. Це свідчить про те, що вони все частіше використовують саме строковиків для ведення бойових дій, що, в свою чергу, погіршило рівень підготовки їхніх військових. Оскільки їх майже не готують, а одразу відправляють на передову. Крім цього, росіяни не можуть часто оголошувати мобілізацію, тому що тоді різко зросте загальне невдоволення в самій Росії.

– А яка ситуація з мобілізацією у нас?

– Звичайно, що і у нас є свої складнощі та питання. Знову ж таки, мобілізація – це лише перший етап. Людей треба навчити, підготувати, злагоджувати, а це потребує місяців. Наприклад, цього місяця призвали близько 25 тисяч чоловік, але на полі бою вони з’являться не раніше лютого наступного року. Листопад-грудень вони будуть проходити навчання в навчальних центрах, потім відбудеться злагодження безпосередньо у бойових частинах. Тобто на фронті вони будуть приблизно в січні-лютому.

Кім Чен Ин не хоче, щоб його солдати гинули в донецьких чи запорізьких степах

– Чи виправдані наші дальнобійні удари по російських нафтових об’єктах? Що це дає безпосередньо для фронту?

– Це ресурс і кошти для російської армії, які нищать ці наші удари. Адже ми вражаємо не просто заводи, ми знищуємо той фундамент, на якому тримається російська армія. Чим більше знищено таких об’єктів, тим менше пального, вибухівки, екіпірування, а отже, менше коштів і можливостей матиме Росія для ведення війни.

Тому що нафтопереробний завод – це не лише завод, який виробляє пальне, він виробляє велику кількість субпродуктів. Це бітуми, мастила, гума для електронної продукції, дротів, ізоляції та багато іншого. А мазути з цих заводів – це забезпечення для їхніх теплових електростанцій, які виробляють електроенергію, що забезпечує російську армію. Якщо йдеться про знищення заводів, особливо хімічних, то це вибухівка і спеціальне ракетне паливо та інше. Тобто нам дуже важливо вражати такі центральні вузли російської економіки.

– Зараз стало відомо, що на стороні росіян воює приблизно 5 тисяч кубинців. Про що це свідчить?

– Це говорить про те, що росіяни будь-яким чином намагаються залучати найманців. Це і кубинці, і північнокорейці. Хоча останні набагато небезпечніші. Бо кубинці – це звичайні найманці, а північнокорейці – це кадрові військові, яких росіянам уже не потрібно навчати.

– Але останнім часом не було чути, щоб Північна Корея надала Росії своїх військових, чому?

– Тому що Кім Чен Ин не хоче, щоб вони гинули в донецьких чи запорізьких степах, а щоб здобували військовий досвід ведення сучасної війни і, повернувшись, навчали його армію.

– Чого нам в цілому очікувати найближчим часом на передовій?

– З одного боку, вся військова техніка – всюдихідна і всепогодна. Але з іншого – кожна пора року створює свою специфіку ведення боїв. Проте в цілому бойові дії не вщухатимуть і триватимуть надалі. Загалом як наша армія, так і ворожа отримали досвід ведення бойових дій у різних умовах. Тому не думаю, що будуть якісь кардинальні зміни. Можливо, побільшає ударів по тилах ворога, адже ми вже маємо власні далекобійні дрони та ракети.